Козак Байда, або Хортицька Січ

 – Розкажiть про цей похiд…

– Так, це було три роки тому, – погладив бороду староста. – Ми тодi добре покозакували. У походi, крiм мене, був черкаський староста Андрiй Пронський та князь Федiр Сангушко. Всього ми зiбрали близько тисячi воiнiв. Очакiв захопили з боем, звiльнили християнських невiльникiв. На жаль, взяти стару цитадель не вдалося. Цю фортецю збудували ще литвини – за часiв великого князя Вiтовта. Згодом ii вiдвоювали татари, а в ординцiв вiдiбрали турки.

– І що – очакiвська фортеця така неприступна? – зацiкавився Вишневецький.

– Неприступних замкiв немае, – вiдповiв Бернард. – Те, що збудовано людськими руками, люди можуть зруйнувати. Хоч турки добре укрiпили стару цитадель, проте бiльше двадцяти рокiв тому Очакiв захопив Остафiй Дашкевич i вщент зруйнував замок.

– Отакоi! Цей Очакiв уже кiлька разiв брали, а турки, виходить, його знову вiдбудовують? Нащо iм такий клопiт?

– У цьому мiстi е невiльницький ринок, що приносить чималi прибутки туркам. Тому вони так i тримаються за нього.

 – Претвич торкнув рукою нагрудний ланцюг. – У часи Дашкевича Очакiв брав Яким Бiловус. Ото його треба розпитати…

Барського старосту перебив стривожений вигук:

– Татари!!

Вiйсько захвилювалося, як море перед бурею. На пагорб вихопився Петро Брага.

– Бернарде! Нашi розвiдники виявили татарський загiн десь у шiстсот шабель. Вони – за пiвгодини iзди вiд нас. Як будемо дiяти?

Претвич провiв долонею по вусах i скосив очi на молодого князя.

– Скажи, Дмитре, що ти думаеш? Як краще розбити бусурманiв?

Вишневецький уже вiдкрив було рота, щоби сказати: слiд ударити всiма силами, але, згадавши, як нерозсудливо вiн вступив у першу сутичку з татарами, вирiшив спершу добре обмiзкувати.

Князь пильно окинув очима навколишню долину.

– Треба, аби орда прийшла в цю долину. Тодi ми легко ii розiб’емо, вдаривши з рiзних бокiв.

– Добра думка, Дмитре, – очi Бернарда заблищали. – А як краще заманити iх сюди?

– Гадаю, нехай менша частина вiйська з’явиться перед татарами i пiсля короткоi сутички почне тiкати в цю долину.

Коли нашi воiни добiжать до озера, на ординцiв налетять козаки, що до того будуть ховатися в байраках…

– Ти просто читаеш моi думки! – з усмiшкою промовив Претвич. – Бачу, з тебе, князю, вийде справжнiй гетьман. Ще додам: нам необхiдно, щоб нiхто з татар не вирвався з оточення, бо тодi очакiвський гарнiзон буде насторожi, i турки можуть запросити пiдкрiплення.

Незабаром вiйсько роздiлили на три частини.