Козак Байда, або Хортицька Січ

Ворота заклинило через велику вагу. Почувся новий наказ, яничари повернули рушницi на браму i почали стрiляти в людей, що були на нiй, лунали розпачливi крики. Пораненi та вбитi люди, турецькi жiнки та дiти падали з брами в рiв, наштрикуючись на гострi кiлки. У холодних яничарських очах не було нi дрiбки жалю до людей. Така нелюдська жорстокiсть вразила навiть бувалих козакiв.

– Прощавай, друже, хай Бог помилуе тебе! – мовив князь, закривши очi Олексi. Закусивши губу, Дмитро пiймав за упряж коня без вершника i вскочив у сiдло.

Очистивши браму вiд людей, яничари пiдняли ii разом з мертвим османом, тiло якого розчавило об кам’яний кут. Гримнули новi пострiли гармат, стiна, пiд якою ховався Вишневецький, осiла i розвалилася, вбивши ще кiлька козакiв.

– Вiдступаемо! – крикнув Дмитро. – Фортецю захопимо згодом!

Козацький загiн вiдступив так, щоб його не могли дiстати яничарськi кулi.

– Братця! – гукнув якийсь воiн у заюшенiй кров’ю одежi. – Допоможiть нам розправитися з турками в порту…

Князь залишив половину загону стерегти фортечну браму, а з другою половиною попрямував до порту.

Османи продовжували тут затято битися. Один великий корабель устиг вiдплисти i на всiх вiтрилах нiсся у вiдкрите море. На двох галерах, що стояли в порту, спалахнуло повстання невiльникiв-веслярiв. Над великим кораблем-каторгою здiймався густий дим…

Козаки вступили в бiй i почали вiдтiсняти туркiв у море. Вишневецький прямо з берега на конi в’iхав на задимлену галеру. На нього одразу накинувся бородатий турок з важкою сокирою, очi його були налитi кров’ю.

Вiдбивши удар, Дмитро зробив контрвипад, i вiдтята голова бороданя полетiла в море…

– Допоможiть звiльнити решту! – закричав якийсь бранець, одягнений у жалюгiдне лахмiття. Чоловiк саме вiдмахувався залiзним цепом вiд яничара з ятаганом. Князь пiдскочив до невiльника i пiдняв коня дибки. Тварина копитами збила ворога в море. Дмитро зiскочив на палубу.

– Швидше, чоловiче! Треба звiльнити людей, поки вони не задихнулись вiд диму! – Чоловiк у лахмiттi вiдкинув дерев’яний лаз, що вiв усередину галери, i полiз униз.

Князь за ним. У корабельному трюмi кипiв бiй. Кiлька бранцiв звiльнилися i люто билися з турками. Бiля кормовоi частини розгорялося полум’я. Багато невiльникiв були прикутi залiзними ланцюгами до корпусу галери й не могли звiльнитися самотужки. Над ними нависла загроза згорiти живцем…

Вишневецький налетiв на туркiв, мов яструб на качок.