Козак Байда, або Хортицька Січ

Крiм того, один турецький корабель уже вийшов у море, вiн швидко рознесе вiстi про те, що Очакiв захоплено, i сюди невдовзi прийде цiла орда бусурманiв.

– Я про це також думав, – мовив Претвич. – Ми можемо залишатися в Очаковi не бiльш, анiж на добу. Згодом нам треба буде вирушати. З обозом та звiльненими людьми ми рухатимемося повiльно, а треба буде вiдiйти якнайдалi, перш нiж сюди нагряне вража армiя.

Пiсля цих слiв Скалозуб нахилив чоло i стиснув кулаки.

– Але в нас ще е купа часу, – втрутився Дмитро.

Андрiй з надiею пiдняв голову i глянув на князя. – Вiзьмемо фортецю завтра.

– Що ти пропонуеш? – спитав староста.

– Туркам не вдалося повнiстю пiдняти ланцюгову браму – вона вiдступае вiд стiн. Отож треба закласти бiля ланцюгiв пороховi заряди. Ланцюги пiдiрвуться, i брама сама впаде перед нами, вiдкривши прохiд.

– Але ж треба ще пройти рiв! Та й простiр перед фортецею прострiлюють яничарськi рушницi, – мовив Матяш.

– Я це вже обмiркував, – Вишневецький розправив плечi.

– Треба зiбрати всiх козакiв iз рушницями та пiстолями перед брамою, вони повиннi постiйним вогнем не давати яничарам стрiляти. Тодi у ворота треба вгородити десять-п’ятнадцять списiв. Я стрибну на списи i встановлю пороховi заряди. А пiсля вибуху ворота самi опустяться.

– Це дуже небезпечно, князю, – стурбувався Матяш. – Це – вiрна смерть!

– Пiсля встановлення зарядiв я видерусь на мур, вибухом мене не зачепить. Головне – щоб козаки на той час перестали стрiляти по верхiвцi стiни.

– Я бачу, князю, ти зовсiм не цiнуеш свое життя, подароване Господом, – повiльно сказав Претвич.

– Я заприсягся боротися з бусурманами до смертi! Отож вручаю свое життя Богу, – палко заперечив Дмитро.

– Самотужки ти не встигнеш поставити два заряди i видертися нагору, – заговорив Скалозуб. – Треба, щоб тобi ще хтось допомiг. Я пiду на це дiло разом iз тобою.

– Ризикована справа козацька, – докинув Яким. – Але може вигорiти. Треба тiльки вiдволiкти увагу туркiв вiд ворiт.

Треба збити з колод невеличку башту i притягнути ii на протилежний вiд ворiт бiк фортецi, щоб турки думали, що головна атака буде з того боку. Коли яничари зосередять сили навпроти башти, саме тодi ми й почнемо головний штурм.

– Ну, добре, хай буде так, – погодився Претвич. – Однак якщо ланцюги не вдасться пiдiрвати з першоi спроби, ми не будемо продовжувати штурм замку.

Пiсля ради козаки почали збивати дерев’янi колоди в низеньку башту на великих колесах.