Іван Мазепа – людина, політик, легенда

Варто врахувати також те, що Ганна походила з вiдомого украiнського старшинського роду Половцiв, що виводили себе вiд половецького хана Шаруканя.

Як це не дивно, ми дуже мало знаемо про те, чи були в Івана Мазепи дiти. За одними даними, у подружжя народилися донька Варвара та син Іван, якi померли в ранньому дитинствi. Принаймнi про доньку гетьмана в 1704 роцi писав гамбурзький тижневик «Historische Remarks» (не слiд недооцiнювати обiзнаностi тогочасноi европейськоi преси в украiнських справах). Ганна Фридрикевич-Мазепина не втручалася в полiтичнi справи свого чоловiка нi за часiв гетьманування Дорошенка, нi тодi, коли Іван Степанович сам став гетьманом.

Вона займалася господарством у власних маетках та численних володiннях чоловiка, ми нiчого не знаемо i про ii меценатську чи громадську дiяльнiсть. Щоправда, деякi ii родичi (Дмитро Зеленський, Степан Трощинський) отримали за гетьманування Мазепи полковницькi посади, а ii син вiд Фридрикевича, Криштоф, став сотником. Померла Ганна Мазепина в 1702 роцi.

Дем’ян Многогрiшний

На Правобережжi Іван Мазепа намагався втiлювати в життя полiтичний курс гетьмана Дорошенка, але i йому, i бiльшостi старшин ставало дедалi зрозумiлiше, що цей курс не мае шансiв на майбутне. Непопулярний союз Дорошенка з Туреччиною та Кримським ханством, загострення громадянськоi вiйни серед козакiв, вiйськове втручання Москви й Польщi майже вичерпали ресурси Правобережжя. Надовго приеднати Лiвобережну Украiну (не настiльки спустошену вiйною) не вдалося – там булавою заволодiв колишнiй соратник Дорошенка Дем’ян Многогрiшний (гетьманував у 1668–1672 роках), а згодом – Іван Самойлович.

Правобережжя лежало в руiнах, старшина i звичайнi украiнцi все бiльше i бiльше розчаровувалися в своему гетьмановi. Багато хто зi старшини (Лизогуби, Кандиби, Ханенки, Гамалii) подумував про перехiд на Лiвобережжя до Самойловича, якого пiдтримувала Москва. Був серед них i Василь Кочубей – майбутнiй генеральний суддя за часiв Мазепи, друг i ворог гетьмана.

Іван Самойлович

Проте кар’еру Івана Мазепи в Чигиринi обiрвав Його Величнiсть Випадок. У березнi 1674 року Мазепа, уповноважений Дорошенком, вiв переговори з росiйськими представниками та лiвобережною старшиною про можливе об’еднання Украiни i зречення Дорошенка. У червнi того ж року Іван Степанович очолив загiн татар та козакiв Дорошенка, якi мали вiдвезти до Криму листи та п’ятнадцять полонених украiнцiв з Лiвобережжя у дарунок хановi.