Микола Зеров

Вiн вiдзначав його начитанiсть i неймовiрну пам’ять, згадував, що Зеров завжди носив з собою книги i був надзвичайно веселим: «[…] мав бiляве волосся, яснi очi, широке обличчя, трохи пiднятий нiс; рот його здавався дуже великим – може, тому, що йому завжди хотiлося смiятися. Смiятися усiм нам в тi часи було легко, але, здаеться, що Зеров був найвеселiшим…»

Варто згадати гiмназiйного викладача давнiх мов, до яких Зеров вiдчув потяг, певно, в тi роки, – латинiста Станiслава Болеславовича Трашба. Оскiльки вiн викладав ще й у приватнiй гiмназii Володимира Науменка, у коло його учнiв потрапив i Максим Рильський.

Тож Станiслав Трашба прищеплював любов до античного свiту i мистецтва вiдразу трьом «неокласикам»: Миколi Зерову, Освальдовi Бургардту i Максимовi Рильському. Гiмназiйний клас, у якому навчався Микола Зеров, викладачi вважали «найреволюцiйнiшим», про причини такого ставлення розповiдае у спогадах О.Шульгин: «До украiнства в тi часи Зеров ще не признавався, мабуть, i не знав нiчого про нього (а якщо i знав, то хiба що вiд мене). З огляду на його прiзвище, а може, i на його бiлявiсть, я думав, що його родина росiйського походження, i тiльки вiд М. Ореста (брата М. Зерова. – В. П.) я довiдався, що батько М. Зерова – корiнний чернiгiвець (прадiд Миколи походив з Нiжинського повiту), а мати – корiнна полтавка. Украiнське питання серед нас, гiмназистiв, усе ж виникало i з боку Зерова не викликало жодних заперечень. Ми виробили низку рiзних вимог, i серед них була одна: щоб у нашiй гiмназii введено було украiнську мову й iсторiю. Коли я перед усiею клясою прочитав цi пункти вчителевi нiмецькоi мови Юлiяновi Яворському, вiдомому вченому-москвофiловi з Пiдкарпаття, вiн засмiявся: “Академii не знають, чи е така мова, а ви хочете, щоб ii викладали?”». Клас оголосив Яворському бойкот, гiмназисти вiдмовились ходити на його лекцii.

Гiмназiйнi роки вiдзначились також тим, що Зеров разом iз другом видавали гумористичний журнал «Скучающий осьмиклассник», який сприймався як опозицiйний до адмiнiстрацii закладу.

У тi самi роки родина Зерових перебралась до Кролевця, де й проводив вакацii гiмназист. У Кролевцi вiн заприятелював iз Петром Горецьким, майбутнiм мовознавцем. Разом iз Горецьким Зеров вступив до унiверситету святого Володимира в Киевi на iсторико-фiлологiчний факультет. Петро Горецький у спогадах вiдзначав: «Закiнчивши у 1908 роцi гiмназiю, обидва ми, я i Микола, можливо, змовившись листовно, а, може, й особисто (бо протягом канiкул 1908 р.