Листи до Феліції (1913)

Я саме нарiкав на щось (немае речi, з приводу якоi я не змiг би поскаржитися), через невдоволення дещо сильнiше, нiж зазвичай притупнув ногою – i носаком черевика пiдчепив на брукiвцi монетку. Такi монети приносять щастя, але щастя, якого немае у Тебе, менi не потрiбно, тому посилаю його Тобi. Те, що я його знайшов, – це ж нiби Ти його знайшла, хiба нi?

Франц

9.01.1913

Кохана моя, сьогоднi тiльки пару слiв, я втомився, пiсля обiду менi заважали i, судячи з усього, ще кiлька днiв заважатимуть.

Писання свое, в якому я жодних зовнiшнiх перешкод визнавати не бажаю (вони i вiд внутрiшнiх страждають досить), я на тиждень, а то й довше, полишаю, единою вигодою вiд цього буде бiльше часу на сон, розрадою менi це не послужить, але те, що я зараз пишу, просто взагалi нiкуди не годиться, менi мiсце лише в лiжку, але ще менi мiсце тiльки бiля Тебе, ось я i не можу вибрати мiж вами.

Бiдолашна кохана пише рекламнi проспекти! Може, i я отримаю один, хоч я i не ваш покупець, хоч я в принципi диктографiв швидше боюся.

Менi здаеться, що машина з ii мовчазною, незаперечною вимогою мае над робочою силою значно потужнiшу i страхiтливу владу, нiж жива людина. Такий нiкчемний, легко керований, гнаний i навiть вигонюваний живий машинiст-переписувач – на нього ж можна накричати чи просто гнiвно уп’ястися, йому можна вичитати, насварити, перепитати, диктуе тут цар i бог, – зате перед диктографом уже вiн, диктор, зведений до цiлковитого нiкчеми, вiн фабричний робiтник, зобов’язаний своiми мiзками обслуговувати машину, що заковтуе слова. Так як же витягнути з бiдного людського розуму, що вiд природи повiльно працюе, готовi думки, та ще й одну по однiй! Радуйся, кохана, що в Твоiх рекламних листах Тобi не треба вiдповiдати на подiбнi заперечення, бо вони незаперечнi; запевнення, що швидкiсть машини можна легко регулювати, що ii можна вимкнути, вiдставити убiк, якщо немае бажання диктувати, i т.  д. – але все це не аргументи для людини, яка Тобi заперечуе, бо в характерi ii заздалегiдь закладено, що всi такi хитрощi iй анiтрохи не допоможуть. Що менi сподобалося в Твоему проспектi, так це те, з якою гiднiстю вiн написаний: у читача нiчого не жебрають, як це прийнято, принаймнi в подiбних проспектах австрiйських фiрм, та й фiмiам нiхто не кадить.