Листи до Феліції (1913)

Листи до Фелiцii (1913)

Franz Kafka

Зарубiжнi авторськi зiбрання

Франц Кафка (1883–1924) – видатний австрiйський письменник, автор творiв, якi вразили лiтературний свiт XX столiття. У видавництвi «Фолiо» вийшли друком його романи «Замок», «Процес», «Америка», а також «Листи до Мiлени. Лист батьковi», «Стук у браму», «Подорожнi щоденники. Вiсiм зошитiв» та iн.

«Листи до Фелiцii» – приголомшливе зiбрання листiв Кафки до Фелiцii Бауер – берлiнськоi знайомоi, а потiм нареченоi письменника, з якою вiн двiчi був заручений, проте подружжям вони так i не стали. Листування з Фелiцiею тривало понад п’ять рокiв – з 1912-го по 1917-й i вiдображало всю складнiсть стосункiв мiж адресатами. На жаль, листування односторонне, оскiльки листи самоi Фелiцii Кафка спалив пiсля остаточного iхнього розриву. У листах вiн постае людиною складною i замкнутою, яка уявити для себе не може звичайного сiмейного життя i дружнього спiлкування з родичами та друзями.

До видання увiйшли листи Франца Кафки, написанi протягом 1913 року, якi допоможуть читачевi краще зрозумiти непростий характер письменника та його творчiсть.

Франц Кафка

Листи до Фелiцii (1913)

4

Серiя «Зарубiжнi авторськi зiбрання» заснована у 2019 роцi

Franz Kafka

Briefe an felice

Переклад з нiмецькоi Ігоря Андрущенка

Художник-оформлювач О. А. Гугалова-Мешкова

© І. В. Андрущенко, переклад украiнською, 2020

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2020

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2019

Сiчень

31.12.1912 – 1.01.1913

Коли сьогоднi ввечерi, о восьмiй, я ще лежав у лiжку, нi втомлений, нi бадьорий, але не годен пiднятися, пригнiчений загальним новорiчним гармидером, який навколо мене закручуеться, коли я так лежав, кинутий усiма, як собака, i вибирав з двох можливостей – або лишитися вдома, або провести вечiр з добрими знайомими (тiльки-но стрелила опiвнiчна гармата, радiснi крики з моста i з вулицi, хоча на нiй начебто нi душi, бiй годинника i дзвонiв звiдусiль), – в той час як вибiр цей тiльки збiльшував мою невтiшну печаль i гiрку замкнутiсть, а единою справою моiх очей, здавалося, лишаеться тiльки безцiльне блукання по стелi, – я раптом подумав, як же сильно мушу радiти, що через нещастя зараз не з Тобою.