Листи до Мілени. Лист батькові

Я на такому небезпечному шляху, Мiлено! Ви твердо стоiте бiля якогось дерева, молода, красива, i сяйво Ваших очей променями своiми пригнiчуе мирську скорботу. Тут грають в «?katule ?katule hejbejte se»[24 - Дитяча гра, коли ведучий кидае фразу «Деревця, помiняйтеся!», i гравцi, що стоять iззаду, тримаючись за дерева, мають знайти собi нове. Хто не знаходить, стае новим ведучим.] – я крадусь в тiнi вiд одного дерева до iншого, я вже на пiвдорозi, Ви гукае мене, попереджаете про небезпеки, хочете мене пiдбадьорити, жахаетеся тому, який непевний мiй крок, нагадуете менi (менi!), що гра йде серйозно, – а я не можу, я падаю, я вже переможений ниць.

Я не можу слухати одночасно жахливих голосiв моеi душi – i Вас, але я можу слухати iх i довiряти iхнi слова Вам – тiльки Вам i нiкому iншому на свiтi.

Ваш Ф.

(Меран, 3 червня 1920 р.)

Не дуже легко тепер, коли я прочитав цього жахливого, але жахливого аж нiяк не суцiль листа, дякувати за втiху, якоi завдало менi його отримання. День святковий, звичайна пошта вже нiяк би не прийшла, та й назавтра, в п’ятницю, навряд чи можна було розраховувати на вiсточку вiд Вас, отже, настало щось на кшталт глухого затишшя, хоча, що стосуеться Вас, аж нiяк не сумного; адже в останньому листi Ви були дуже сильна, i я дивився на Вас так само, як дивився б iз гойдалки на альпiнiстiв, якби мiг розгледiти iх звiдси високо в снiгах.

І ось якраз перед обiдом прийшов цей лист, я мiг узяти його з собою, витягнути з кишенi, покласти на стiл, знову заховати в кишеню, ну, словом, як пальцi звичайно грають з листом – дивишся на них i радiеш цим дiтям. Своiх вiзавi, генерала та iнженера (чудовi, милi люди), я часом не впiзнавав, чув iх ще рiдше, iжа – сьогоднi я знову почав iсти (вчора не iв узагалi) – менi теж не надто заважала, з арифметичних вправ, якi були влаштованi пiсля обiду, короткi завдання були менi куди яснiшi за довгi рiшення, пiд час яких менi натомiсть вiдкривався в розчинене вiкно вид на сосни, сонце, гори, село, а перш за все – далеко за ними вгадувався Вiдень.

Утiм, потiм я уважно прочитав лист, себто уважно я прочитав недiльний лист, читання листа вiд понедiлка прибережу до отримання наступноi вiсточки вiд Вас, там е речi, якi я не здужаю читати з усiею увагою, видно, я ще не цiлком здоровий, але ж цей лист i застарiв, – за моiми розрахунками, в дорозi п’ять листiв, принаймнi три з них уже тепер мають бути у Вас в руках, навiть якщо знову один загубився i замовнi йдуть довше.