Листи до Мілени. Лист батькові

Мiлено, мова ж не про це, ти для мене не жiнка, ти – дiвчинка, нiчого бiльш дiвочого я зроду ранiше не бачив, я не смiю навiть подати тобi руку, дiвчинко, брудну, тремтячу, пазуристу, нервову, невпевнену, холодно-гарячу руку.

Ф.

Що ж до празького посланця, це поганий план. Ти знайдеш тiльки порожнiй будинок – мое бюро. А я тим часом, закривши обличчя руками, сидiтиму за письмовим столом за адресою: Altst?dter Ring, 6, на третьому поверсi.

Так, ти не розумiеш мене, Мiлено, «еврейське питання» було просто дурним жартом.

(Меран, 13 червня 1920 р.)

Недiля

Сьогоднi, мабуть, дещо для тебе проясниться, Мiлено (яке на царський лад важке iм’я, така в ньому повнота, що його вже майже i не пiдняти, але ж спочатку не надто менi подобалося, думалося – якийсь грек або римлянин, який заблукав у Богемii, силою перетворений на чеха, з ламаним наголосом, i, однак, за кольором i подобою – о диво! – жiнка, яку на руках треба забрати з цього свiту, з вогню, вже не знаю з чого, i вона довiрливо i покiрно горнеться до тебе, ось тiльки сильний наголос на «i» збивае з пантелику: а раптом це iм’я знову вислизне вiд тебе? Або це всього лише рятiвний стрибок навмання, який ти робиш сам зi своею дорогоцiнною ношею?).

Ти пишеш якiсь двоiстi листи, я не маю на увазi: пером i олiвцем, – хоча i олiвець сам по собi про щось говорить i вже змушуе насторожитись, але ця рiзниця не головне: наприклад, останнiй лист iз планом квартири написано олiвцем, i все ж вiн мене ощасливив; головне, мiй страх – i, зрозумiй: твоя молодiсть, твоя чистота, твоя мужнiсть; але ж мiй страх усе зростае, бо вiн означае вiдступ перед натиском свiту, а звiдси – посилення цього натиску i знову-таки посилення страху, твоя ж мужнiсть означае наступ, звiдси – ослаблення натиску i зростання мужностi – ущасливити мене можуть тiльки тихi листи; я б так i сидiв бiля iхнiх нiг, щасливий без мiри, це як дощ на розпечену голову.