Листи до Мілени. Лист батькові

Ну що менi ще сказати? Горло вiдмовляе, руки не слухаються.

Твiй

Завтра продовжу опис цiеi дивноi мандрiвки.

(Прага, 4 липня 1920 р.)

Недiля, трохи перегодом

Послугач передасть тобi вкладений лист (будь ласка, порви його i лист Макса теж), на нього треба було вiдповiсти негайно, я написав, що буду в неi о 9-й ранку. Що я повинен сказати, абсолютно ясно, як я це скажу – не знаю. Боже правий, уявляю собi: я одружений, повертаюся додому i натрапляю не на послугача, а на лiжко, щоб у нього заритися, наглухо сховатися вiд усiх – без будь-якого пiдземного ходу до Вiдня! Я це говорю собi, щоб усвiдомити самому, яка легка i тяжка мiсiя, що менi належить.

Твiй

Я посилаю тобi ii лист, нiби сподiваючись добитися, щоб ти була геть поруч зi мною, коли я снуватимуся вперед i назад перед ii будинком.

(Прага, 4–5 липня 1920 р.)

Недiля 11.30

3) нумерую принаймнi цi листи, щоб жоден не пройшов повз тебе, так само як я не повинен пройти повз тебе в маленькому парку.

Результату жодного, хоча адже все ясно, i так само ясно мною було все сказано. Подробицi не переказуватиму – хiба тiльки те, що вона не сказала нi про тебе, нi про мене жодного хоч скiльки поганого слова. Через суцiльну яснiсть я навiть не вiдчув жодного спiвчуття. Я мiг лише сказати – i це цiлковита iстина, – що в наших з нею стосунках нiчого не змiнилось i навряд чи коли-небудь змiниться, ось тiльки – нi, не можу бiльше, це огидно, це ремесло ката, не мое ремесло.

Лише одне, Мiлено: якщо вона важко захворiе (вона мов з хреста знята, вiдчай ii незмiрний, завтра пiсля обiду я до неi знову пiду) – отож, якщо вона захворiе або ще щось iз нею трапиться, я вже не матиму право над цим, я ж можу тiльки знову i знову говорити правду, а ця правда не просто правда, а щось бiльше, я весь розчинився у тобi, коли йду з нею поруч, – якщо, отже, щось трапиться, то приiзди, Мiлено!

Ф.

Я написав дурницю, не можеш ти приiхати – з тiеi ж таки причини.

Завтра пошлю тобi на хатню адресу свого листа до батька, будь ласка, збережи його – раптом я його одного разу все-таки вiддам йому. Постарайся, щоб вiн нiкому не упав у вiчi. А коли сама читатимеш його, постарайся зрозумiти всi адвокатськi зачiпки – це ж адвокатський лист. І не забувай при цьому про твое таке вагоме «i все-таки!».

Понедiлок, вранцi

Посилаю тобi сьогоднi «Бiдного Шпiльмана»,[46 - Новела Франца Грiльпарцера, що ii любив Кафка.