Щоденники 1913–1923 рр.

Щоденники 1913–1923 рр.

Franz Kafka

Зарубiжнi авторськi зiбрання

Франц Кафка (1883—1924) – знаменитий австрiйський письменник, бiльшiсть творiв якого були опублiкованi вже пiсля смертi автора. У видавництвi «Фолiо» вийшли друком його романи «Замок», «Процес», «Америка». Самотнiсть i вiдчуженiсть, якi письменник вiдчував у своему життi, можливо, й змусили його писати щоденник. Кафка розпочав його 1910 року i вiв – iнодi з тривалими перервами – до 1923-го. У щоденникових записах, зроблених Францом Кафкою у 1913—1923 роках, мiстяться роздуми про самогубство й нерозумiння з боку рiдних i близьких; про ненависну, стомливу службу, яка дае засоби до iснування й водночас виснажуе його; про початок Першоi свiтовоi вiйни i про загальну мобiлiзацiю.

Також у щоденнику Кафка занотовуе своi лiтературнi задуми й початки оповiдань, що спадають йому на думку, спостереження, в яких чiтко проступае туга з приводу поразок Австрii i прозирае чорна безодня вiдчаю дуже самотньоi людини.

Франц Кафка

Щоденники 1913–1923 рр

© Л. В. Логвиненко (правонаступниця О. Логвиненка), переклад украiнською, 2000

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2020

* * *

1913

11 лютого. Читаючи коректуру «Вироку», виписую всi зв’язки, що з’ясувалися для мене в цiй iсторii, як я бачу iх тепер. Зробити це потрiбно, адже оповiдання з’явилося з мене на свiт, нiби внаслiдок справжнiх пологiв, укрите брудом i слизом, i тiльки моя рука може й хоче дiстатися до самоi плотi.

Друг – це зв’язок мiж батьком i сином, вiн – найбiльша iхня спiльнiсть. Сидячи на самотi край вiкна, Георг iз насолодою порпаеться в цьому спiльному, вiрить, що батько iснуе в ньому самому, i йому здаеться, що все, крiм скороминущоi сумноi задуми, сповнене миролюбностi. Та розвиток iсторii, одначе, показуе, як батько вiдходить вiд спiльностi – вiд друга – й постае протилежнiстю Георга, дiставши опору в iнших, менших спiльностях, як, наприклад, кохання, вiдданiсть матерi, вiрнiсть ii пам’ятi, а також у клiентурi, яку батько на самому початку усе ж таки залучив до пiдприемства.

Георг нiчого не мае; наречену батько легко проганяе, адже вона живе в оповiданнi лише завдяки зв’язку з другом, тобто зi спiльнiстю, i, позаяк до весiлля не дiйшло, не може ввiйти в коло кревних взаемин, що охоплюе батька й сина.