Від гвинта

Вiд гвинта

Геннадий Евгеньевич Ангелов

Головний герой роману Михайло Дьомiн волею випадку опиняеться на окупованiй територii в 1942 роцi, i розумiе, що минуле не можна змiнити, перекроiти пiд себе, залишитися в живих, i спокiйно повернуться назад, якщо ти не супергерой, а простий офiсний планктон.

Можна знайти союзникiв, переконати iх у правотi своiх дiй, зустрiти нову любов, i почати нове життя. Доводячи тим самим, що кожна людина народжуеться для виконання певноi мiсii, основна мета якоi допомогти людям, використовуючи знання i навички, i виживаючи в складних умовах, повести за собою, у свiтле майбутне.

Тiльки свiтле воно чи нi, кожен вирiшуе для себе самостiйно.

Генадiй Ангелов

Вiд гвинта

«Бомби зупиняють час»

    Тричi Герой Радянського Союзу Маршал Авiацii А. В. Покришкiн

Не будите солдат спящих, тише,

Им нужна в этот час тишина,

Может кто-то из и не слышит,

Что давно отгремела война…

Нет землянок, глубоких окопов,

Угрожающих минных полей,

И воздушных ночных налётов,

От бомбёжек развалин, смертей!

Нет приказа идти в наступленье,

Невозможен расстрел или плен,

Не грозит им теперь окруженье,

И не видно в боях перемен.

Не будите солдат спящих, тише,

Пусть спокойно лежат в тишине,

Лишь Огонь Вечный в каменной нише,

Им напомнит о прошлой войне.

Он теплом души павших согреет,

Чтоб не мёрзли они под землёй,

Наша память жива, не стареет,

Хоть от горя и слёз – с сединой…

Вiд гвинта

До 72 рiчницi закiнчення Другоi свiтовоi вiйни i перемоги над нацизмом.

Книга е художнiм твором. Мiсця дii, iмена, характери вигаданi. Усi збiги з реальними персонажами або подiями абсолютно випадковi.

Роздiл 1

Украiна. Нашi днi

З чого розпочався перший робочий день? Понедiлок, смуток i туга. Нiчого не вiщувало чогось надприродного й незвичайного.

Вихiднi проскочили непомiтно i зранку було лiнь прокидатися i тупотiти на роботу. Закiнчилася осiнь i першi днi зими стояли морозними. Прогноз нiчого хорошого не обiцяв i синоптики всi як один твердили, що зима буде мокрою й вологою. Збираючись на роботу, я за звичкою перевiрив все, вимкнув на кухнi свiтло i, оглядаючи себе в дзеркало, з легкою iронiею прийшов до висновку, що роки нiкого не щадять.