Билиці та вигадки нашого футболу

Осiнь народження i вбивства

До лiта 1911-го переговори про проведення футбольного турнiру раптом зайшли в безвихiдь. Чехи, незважаючи на всi старання Кашпара, взагалi вiдмовилися виставити команду. Представники iнших гурткiв просили вдосталь потренуватися на единому придатному для офiцiйних матчiв полi полiтехнiкiв. Оскiльки Делоне на той час повнiстю переключився на будiвництво нових бiпланiв, а Плотников сховався на дачi, сподiваючись до осенi дописати новий пiдручник, iнтереси господарiв майбутнiх змагань наодинцi представляв Тананаев.

Пiсля довгих вагань вiн здався i розчинив ворота стадiону для суперникiв.

Але до серпня нiхто, окрiм полiтехнiкiв i нiмецького товариства, не подав офiцiйних заявок на участь в лiзi. І тодi Тананаева осiнило:

– А чому ми не допускаемо до змагань гiмназистiв, вихованцiв реальних i комерцiйних училищ, якi давно мають команди i жадають позмагатися, а безуспiшно умовляемо дорослих чоловiкiв, що ганяють м'яча часто тiльки для забави? Змагальнiсть – справа перш за все молодих.

Прошу щиро пiдтримати мою пропозицiю, панове, i допустити до участi в лiзi учнiв.

Ідея припала улаштовувачам до душi. Зусиллями сiмейства Вешке, Сергiя Євтимовича Рокотяна, що читав курс про динамо-машини в учбовому закладi Пермiнова i тренував за власною методою вихованцiв четвертоi гiмназii, а також Самсона Івановича Торського, чий син був капiтаном збiрноi Імператорськоi Александровськоi гiмназii, за лiченi днi сформувалося 14 команд.

П'ять наймайстернiших на чолi з полiтехнiками склали перший клас, останнi дев'ять, серед яких значилися другi збiрнi полiтехнiкiв, нiмцiв i двох просунутих у футбольному сенсi гiмназiй – Імператорськоi i Четвертоi, склали другий клас.

Павло Карлович Вешке не поскупився на срiбло для кубка переможцям. Кубок виготовив ювелiр Леонiд Кумиловський-Федосов, у якого вiн потiм i зберiгався в мiжсезоння.

Уже тодi iснувало правило, що команда, яка завоювала трофей тричi пiдряд, отримуе його довiчно… Другому призеровi призначався приз пана Губчевського – пам'ятний альбом в сап'яновiй палiтурцi з фотографiями трьох кращих команд лiги.