Билиці та вигадки нашого футболу

Гравцi дотримувалися застарiлих канонiв тактики i технiки, не вiдчували своеi дiйсноi сили. Кожна новинка, продемонстрована вiйськовополоненими зi «Славii», у складi яких траплялися навiть члени збiрних краiн Середньоi Європи, заставала киiвських аборигенiв зненацька.

Пробити пролом у своерiднiй футбольнiй блокадi могла перша Олiмпiада Росiйськоi iмперii. Вона проходила в рамках Всеросiйськоi промисловоi виставки в районi Троiцькоi площi. Саме в Киевi планувалося в серпнi 1913 року розiграти чемпiонат Росii за участю 15 команд.

Але стався конфуз – нiхто iз запрошених не приiхав, оскiльки iгри в рiзних географiчних зонах (Пiвнiч, Пiвдень, Захiд) почалися значно ранiше, i змагання з футболу першоi Олiмпiади перетворилися на киiвський мiжсобойчик…

Та все ж кориснi контакти траплялися. Старожилам запам'ятався приiзд до Киева з Санкт-Петербурга в жовтнi 1913 року команди «Кречет». Гостi легко обiграли хлопцiв з гуртка «Спорт» – 5:0, а 22 жовтня на «Спортивному полi» змагалися зi збiрною нашого мiста.

У газетi «Киевлянiнь» вперше в iсторii був опублiкований повний склад збiрноi Киева з футболу дореволюцiйноi пори.

Ось вiн: голкiпер Оттен («Полiтехнiки»), беки – Зборомирський («Полiтехнiки») i Нагель («Славiя»), хавбеки – Поляков («Унiон»), Гуляницький («Полiтехнiки»), Якобсон («Любителi спорту»), форварди – Павло i Макс Вешке («Спорт»), Калашников i Мельников («Полiтехнiки»), Козловський («Славiя»).

Кияни, програючи 0:1, закiнчили матч упевненою перемогою – 4:1, причому три м'ячi «Кречетовi» забили брати Вешке.

Важко переоцiнити внесок в становлення киiвського футболу нiмецькоi сiм'i Вешке. Тим сумнiше, що пiсля початку свiтовоi вiйни, у вереснi 1914 року, трьох братiв Вешке – Олександра, Макса i Павла як нiмецьких пiдданих, що вважалися вiйськовополоненими, заарештували i вислали до села Леуново Пiнезького повiту Архангельськоi губернii. Властi не переймалися тим, що це кращi спортсмени – гордiсть Киева, а старший з них був серед органiзаторiв футбольноi лiги… Павло Карлович Вешке, що подарував мiсту перший Кубок для нагородження футбольних чемпiонiв, разом з дружиною i молодшим сином Карлом залишилися в мiстi.

Свою торгову справу вiн закрив, продав нерухомiсть колезi – заступниковi голови лiги В. П. Бобровському, i переiхав в скромнiшу квартиру. Вiдбулося це в квiтнi 1915 року.