Князь-варвар

І сталося диво-дивне, з Жолудя Золотого вирiс молодий крислатий зелений дуб, вершиною якого був надзвичайноi i небаченоi вроди юнак, що спав мiцним сном. А з Золотого Зернятка вирiс великий Житнiй Колос, вершиною його була надзвичайноi i чарiвноi вроди дiвчина, що спала мiцним сном. Злетiв Творець iз Прадуба й вдихнув життя, спочатку у вуста юнака, а потiм передав свiй дух прекраснiй дiвчинi. У ту ж мить обое, i юнак i дiвчина почали дихати, ожили, розплющивши очi й одним голосом мовили: «Як довго ми спали!» «Ви спали вiчнiсть, – промовив Сокiл, – а вiдтепер я даю вам Життя Вiчне».

І повелiв iм Сокiл-Род прийти до Вирiю. Довго iшли вони пустельною Землею посеред напiвтемряви та пронизливого холоду. Здолавши важкий шлях, юнак i дiвчина прийшли до свiтлого Вирiю, де спiвали пташки i було тепло. Стали вони перед Прадубом, на вершечку якого сидiв Сокiл-Род. І сказав Сокiл юнаковi: «Ти е Дажбог. Найщедрiший Бог, бо щедро будеш засаджувати Землю лiсами, гаями, травами, квiтами, заселятимеш живнiстю, звiром i птахом, та усiм чим зможеш i зумiеш». Тодi Сокiл звернувся до дiвчини: «Ти е Жива, тобто Богиня Життя. Ти будеш засiвати Землю житом, пшеницею, та усiм чим зможеш». По тому звернувся Сокiл до обох: «Ви е чоловiк i жiнка. Ви народжуватимете Богiв i людей, аби i Вирiй, i Земля не були пустельними. Будете щедрими, творячи Добро i Красу як на Землi, так i у Вирii. А тепер скуштуйте молодильних яблук i скупайтеся у Священному озерi». Вкусивши молодильних яблук, Дажбог i Жива стали безсмертними, а скупавшись у Живiй Водi, стали безсмертними, будучи готовими прикрашати й збагачувати весь Свiт. Потому скинув iз себе Сокiл-Род Золоте перо. Упало воно у озеро Живоi Води й перетворилося там у великий Золотий Камiнь. Повелiв Творець Дажбоговi витягнути камiнь i покласти його бiля Прадуба. Дажбог одразу ж виконав велiння Сокола-Рода, дiстав Золотий Камiнь i поклав його у тому мiсцi, де було вказано. Тодi звернувся Сокiл до Дажбога та Живи, мовлячи такi слова: «Ось вiвтар, який буде слугувати Золотим Ложем для Богiв. На ньому ви зачинатимете Богiв i людей. Лише з-пiд нього ви братимете всiляке насiння. Засiватимете його, щоб воно буйно родило на Землi». І направду сталося диво-дивне у Вирiю, Золотий Камiнь, який був Вiвтарем, почав без упину плодити усяке насiння для посiву.