Наталена Королева

Проте майбутня письменниця зi своеi волi заручилася з князем Іскандером Гакгаманiшем iбн Курушем, котрий заради неi виходив навiть на двобiй з суперником, i вирушила до Персii.

У той час було надто небезпечно для жiнки, можна сказати, недопустимо подорожувати самiй, але ii затii нiхто не мiг протистояти, навiть дядько Еугенiо смиренно погодився, бо племiнниця пообiцяла вирушити в образi та одязi юнака. Ранiше на костюмований бал Наталена примiряла стрiй кавказького хлопця, i нiхто не мiг ii впiзнати. «Поiде як хлопець до Іскандерових батькiв.

Мовляв: «Їде додому i школи!..» І буде це правда: бо в Петроградi вона студiювала у школах, а Іскандерiв дiм незабаром стане ii «домом»!»

«Естрельiта вирушила до Персii цiлком самiтня, одягнена до кавказькоi «черкески» зi сiрою смушковою «папахою», з кинджалом за пасом й текинськими саквами замiсть валiзи. До Кавказу iхала потягом. Але тут спiткала ii перша перешкода. Треба було iхати так званою «военно-грузинською» дорогою, аби скоротити шлях, а не об’iздити майже цiлий Кавказ».

Ця дорога виявилась замкненою, бо всi шукали невловимого розбiйника, котрий переховувався у горах. На цей раз було вислано цiлий кiнно-гiрний дивiзiон з гарматами, у бойовому порядку. Наталена не хотiла iхати через цiлий Кавказ, а вирiшила ще урiзноманiтнити свою «пригоду». Вона дiсталася до командира вiддiлу, показала йому перською листи, якi писали Іскандеровi батьки. Вояк хоч жив на Кавказi, але перською читати не вмiв, а Наталена все просила, що хоче чимшвидше потрапити додому. Генерал не запiдозрив, що це не юнак, i дозволив «йому» iхати з озброеним вiддiлом, наказавши, якщо будуть проблеми, то «його» пристрелити. Наталена iхала мовчки i спала в сiдлi, вся подорож минала досить добре, але коли вже «дiм» був близько, то ситуацiя загострилась. «Естрельiта зiтхнула з полегшенням: минула небезпека. Та помилилася! Перським урядовцям видалося пiдозрiлим, що молодий «хлопчина» мав у саквах книжки, та ще у чужих мовах. Отож чужинець, який хотiв бавитись туристичними подорожами, мусив проказати причину i потребу своеi мандрiвки – торговельну чи урядову. «Хлопчина» не виглядав анi на торговця, анi на урядовця». Наталена також не виглядала небезпечною, тому ii вiдсилали вiд уряду до уряду. Вона пояснювала, що подорожуе в хлопчачому одязi для зручностi, а сама захоплюеться археологiею i хотiла б простудiювати на мiсцi все, що знае про Персиполiс. Це все звучало непереконливо, тодi Наталена зiзналася, що заручена.