Казимир Малевич

Одначе цi останнi документи, що попадали в цю правову прогалину, не надовго допомагали, оскiльки вiд 1834 року Петербурзька Герольдiя майже цiлком вважала iх недостатнiми або фальшивими, як i усiлякi iншi аргументи – не досить вiрогiднi або такi, що викликають хоча б тiнь пiдозри.

Антонiй Малевич у 1836 роцi отримав легiтимне шляхетське свiдоцтво вiд ревiзiйноi комiсii Махновського повiту, що розглянула його справу у 1834 роцi i разом з синами Титусем та Луцiаном вiднесла до першого розряду, тобто до категорii володарiв землi (конфiскованоi або нi), якi пiдлягали подальшiй ревiзii Герольдii, що автоматично не позбавило iх привiлеiв, тiльки перенесло перевiрку у часi.

І так два роки потому в листi вiд 14 липня 1838 року на засадi рiшення Герольдii було визнано, що свiдоцтва iх шляхетства недостатнi i тому пiдтвердити iхнi привiлеi неможливо. Ця вiдповiдь викликала новi намагання Антонiя у 1844 роцi пiдтвердити його шляхетське походження на засадi вже ранiше виданого запису. Проте i цього разу – фiаско. Комiсiя знову визнала аргументи недостатнiми, тобто пiдтвердження шляхетського походження вiд 1834 року недостатнiм. Антонiй ще раз подав маршалковi шляхти Бердичiвського повiту новi свiдчення та свiдоцтва з проханням знову пiдтвердити свое та п’ятьох синiв шляхетське походження. Справа тягнулася аж до 1859 року з намаганнями пiдтвердити та закрiпити вiрогiднiсть шляхетства. Нарештi, зiбравши усi тi матерiали, маршалок громади представникiв шляхти у Бердичевi вiдiслав справу до Волинськоi громади шляхти, яка 4 вересня висловила свою позитивну думку (на основi § 17, р. 82 Привiлеiв Катерини ІІ вiд 21 квiтня 1785 року) для затвердження ii Петербурзькою Герольдiею. Серед аргументiв, крiм метрик про народження та хрещення, а також раннiх свiдчень про шляхетство, враховано ствердження Киiвськоi, Подiльськоi та Вiнницькоi податкових палат про несплату родиною подушних податкiв. Хоча переважило, як здаеться, переконуюче визнання свiдчення шляхетства частини родини в роках 1838-му i 1849-му, а також наданi тепер свiдчення Василя, сина Івана Малевича, луцького канонiка греко-католицького костьолу, що признавав Антонiя з синами своiм кузеном по дядьковi з того ж самого роду Малевичiв, права якого були пiдтвердженi 28 березня 1803 року. Герольдiя остаточно визнала усi документи i на засадi власних матерiалiв по iсторii роду, починаючи з 1604 року, визнала пiдтвердженим шляхетське походження Антонiя з 1803 року i рекомендувала рiшенням вiд 7 квiтня 1859 року п.