Казимир Малевич

Так, серед боярських сiл Бiлоцеркiвського старостату згаданi були Новоселичi, «посесорами» яких названi благороднi Малевичi, бояри бiлоцеркiвського замку, на що вони отримали довiчне право вiд величностi короля Августа в Вiльно в року 1555-му, що пiдтверджено його величнiстю королем Стефаном у 1578 роцi, а «яко нинiшнiй його свiтлiсть пан король наш у Варшавi на важливому сеймi в року 1608-му його пiдтвердив, у зв’язку з чим вони повиннi правити вiйськову службу при бiлоцеркiвському старостi або його замiснику, а у зв’язку з тим, що вони самi признають замковий уряд, право iхне добре, перевiрцi не пiдлягае».

Вiдомий ще один привiлей короля Яна Казимира, що пiдтверджуе «право на гарне селище Новоселицi» родинi Малевичiв вiд 25 жовтня 1663 року. Читаемо там, мiж iншим, що до короля надiйшло прохання: «братiв Григорiя i Максимiлiана, Стефанiя Жухальського, Стефанiя Кислого, Якоба Панцевича з Малевичiв Новоселицьких з одного роду, яким завдяки великим порадам панiв цнота, постiйна вiра Речi Посполитоi добре прищепленi, i якi, як вiдомо, не брали участь у минулих завiрюхах i бунтах на Украiнi, щоб нам, тим, хто мае вiд предкiв одвiчне право на добре селище Новоселицi, назване в Киiвському воеводствi, це право було пiдтверджено, аби при спокiйному життi та керуваннi воно в нас залишилося i ми зберiгати його намагалися б».

Документально вiдомим предком з цiкавого нам роду Доротичiв-Малевичiв, вiдповiдно з записом у родовiднiй книзi в першому пунктi, був Кондрат (Кондратiй), що отримав привiлеi на користування або володiння якимись грунтами, можливо, сiножаттями, тобто луками, придатними для косiння, вiд князя Павла Яновича Сапеги, що було пiдтверджено королем Сигизмундом ІV Вазою 29 серпня 1604 року в Краковi i записано в актах Киiвського воеводи 1 вересня 1631 року.

Його вiдомими нащадками були Артемiй Доротич i його син Іван (Ян). Артемiй значиться в документах як овруцький староста. В одному з них Сигизмунд ІІІ звертаеться з нагадуванням до бояр i шляхти, називаючи iх по черзi: «…до Вас Іване, Васько i Богдане Гекевичи, Лондзiковичi, Логмiнi, Артемiю Доротичове i Росметковi, нашi бояри, також до шляхти арендаторiв посередникiв усiх сiл Геевичiв» та iн. Про село Геевiчi (Хеевiчi), яке було б черговим родинним мiсцем перебування Малевичiв, знаемо, що воно лежало на захiд вiд Овруча i вiдомо з 1548 року. У 1571 роцi воно належало овруцькому замку i жило в ньому п’ятеро бояр.

Нащадками Івана, сина Артемiя, були Якiв, Фелiкс i Іван (Ян).