Казимир Малевич

Серед вiйськових варто вiдмiтити Івана Івановича, який у 1790 роцi був призначений Станiславом Августом капiтаном артилерii, а син Антонiя Титус буде в 1750-х роках офiцером пiхотного полку. Сина Яна Марцелiя нагородили бронзовою медаллю, заснованою Олександром І для увiчнення вiйни 1812 року «як знак на вiки, що предки мали заслуги перед вiтчизною».

З нащадками Яна (Івана) пов’язана генеалогiчна гiлка, що веде безпосередньо до Казимира Малевича. Серед них згадуеться Іван Іванович (Ян Янович) Малевич, капiтан артилерii 1749 року народження, одружений з Анною з роду Веселовських, що мешкали в Мiкулiнцях в Лiтинському повiтi на Подiллi, яких вiдносили до неосiлоi шляхти, мав п’ятеро синiв та дочку Паулiну 1797 (або 1799) року народження.

Старшим сином був Марцелiй (що в документах називався також Марчiном), 1781 року народження, який близько 1816 року осiв на селi Залiванщинi. Пiзнiше у 1832 роцi вiн заснував маеток Татiщево в селi Пасат, i нарештi проживав в мiстi Балта, де його у 1844 роцi i поховали.

У Марцелiя Івановича (Яновича) Малевича було п’ятеро дiтей: старший Анастасiй, який отримав освiту у вiдомому одеському лiцеi Рiшел’е i проживав в селi Фернатия, народився у 1828-му i помер у 1872 роцi в Одесi (де його i поховали); молодший Юлiан (що народився у 1831 роцi) i три дочки: Теофiлiя, Марцелiна (Белiнська) i Просперiна (Козловська) (померла у 1872 роцi).

Наступними нащадками Івана Івановича були: син Станiслав 1784 року народження, одружений з Барбарою (народилася у 1803-му, померла перед 1832 роком), що приблизно у 1811 роцi проживав в селi Уладовка Вiнницького повiту, де був приеднаний до чиншовоi шляхти-орендарiв, володiв маетком у селi Трибусово; син Йосип (Йосиф), глухонiмий, 1787 року народження; син Ян 1789 року, дружиною якого була Франциска 1805 року народження.

Вони мали двох дiтей: Станiслава 1822-го i Цецилiю 1825 року народження.

Наймолодший син Івана Івановича, Антонiй, – це батько Северина та дiд Казимира Малевича.

Антонiй Малевич народився 19 серпня 1791 року i був охрещений у 1801 роцi в церквi у Сквирi.

Вперше вiн одружився з Фортунатою з Тафелiв (або Тафонов), вдруге – з Юлiею з роду Папроцьких. З 1822 року проживав в селi Турбiв Бердичiвського повiту, в заплавi рiчки Десни – притоки Бугу. Володiв невеликим маетком. Вiдомостi, ким вiн був i чим займався, знаходимо у «свiдоцтвi губернii Киiвськоi», виданому Антонiю – сину Яна Малевича, виконуючого обов’язки маршалка шляхти Махновського повiту.