Микола Лисенко

Уряд дозволив, тiльки з тiею умовою, коли на се буде згода самого попечителя округи i щоб не було нiякоi публiкацii; та були вони й непотрiбнi, бо студенти так добре розпросторили чутку про концерт, що й найбiльша аудиторiя була повнiсiнька! Концерт украiнським слухачам дуже сподобався, навiть i полякам…» – писала згодом Олена Пчiлка.

«Нас покликали на генеральну сходку в унiверситетi, – пригадував М. Старицький. – Питання обмiрковувались серйозно, в суворому порядку, чисто по-парламентському. На цiй сходцi вирiшено було одноголосно, що малоруський народ складае осiбну нацiю, багату всiма даними для культурного розвитку й участi на повний голос у слов’янському концертi, що чесний, свiдомий малорос повинен вiддати всi своi душевнi сили для пiдняття в народi самосвiдомостi й розвитку, що до всiх братiв-слов’ян вiн повинен ставитись дружньо й допомагати iм у боротьбi з гнобителями… Лисенко… з того моменту став найзавзятiшим украiнофiлом, як охрестили нас потiм».

Активно включившись у дiяльнiсть киiвськоi «Староi громади» (нелегального товариства киiвськоi iнтелiгенцii та студентства), Микола починае збирати i обробляти народнi пiснi, працюе над «Словником украiнськоi мови» i перекладами загальнодоступних пiдручникiв, виконуе народнi пiснi у своiх обробках зi студентським хором Киiвського унiверситету, бере участь у студентських виставах, створивши, зокрема, у 1864 р.

музичний супровiд до водевiлю В. Гоголя (батька письменника) «Простак»; робить у 1863 р. разом зi М. Ста-рицьким першу спробу написати оперу – народну музичну драму «Гаркуша» за повiстю Олекси Стороженка; бере участь в акцii з вшанування пам’ятi Т. Шевченка (вiдзначаючи шевченкiвську дату концертом, новим твором).

Пiзньоi осенi 1860 р. М. Лисенко вирушив збирати фольклор в рiдне для нього село Жовнини. Про першу етнографiчну мандрiвку М. Старицький пише: «…Рiздвянi свята Лисенко провiв у нас… канiкули ми почали тим, що безпосередньо самi вiдправилися на «вулицю» i намагалися перезнайомитися з усiм селом, маючи метою i пропаганду своiх iдей, i зближення, злиття з народом, i збiр етнографiчного матерiалу.

Лисенко… проникав i на «досвiдки», i на «вечорницi»… виуджуючи усюди народнi мелодii, котрi заносив у свiй музичний портфель… ми з ним затiяли одразу немалу справу – написати украiнську оперу. Зараз же вiд слова до дiла… взявся написати лiбрето на основi Стороженковоi комедii «Гаркуша», а Микола взявся написати музику. Шпаргал помiчений: «Лебехiвка, 1864 року»…».