Микола Лисенко

Комплекс «присутственних мiсць» у Таращi складав центр повiтового мiстечка (назва походить вiд слова «присудственнi», тобто тi, що знаходять при судi), його збудовано за проектом видатного архiтектора, професора Петербурзькоi Академii мистецтв Андрiана Захарова, включаючи: управу, суд, казначейство, полiцейське управлiння, в’язницю, господарськi будiвлi (Таращанський комплекс – единий, який вцiлiв до нашого часу).

Із притрушеного курявою екiпажу на землю сходить стрункий юнак у формi унiверситетського студента.

Спершись на його руку, слiдом зiскакуе кругловида чепурна панночка у довгому мiського крою платтi. Вiзник, затиснувши у кулацi асигнацiю, що ii дав панич, вйокуе на коней i зникае за рогом розпеченоi Дворянськоi вулицi.

Молодята по-змовницьки переглядаються i, пiднявшись сходами, входять до темного лункого коридору державноi установи. Ось вони зупиняються сходами перед дверима потрiбного кабiнету i трохи прочиняють iх. Побачене розвеселяе: за столом, обклавшись паперами, сидить молодий чиновник з вiдзнаками мирового посередника, i, дивлячись у стелю, щось мугикае собi пiд нiс.

Раптом схиляеться над паперами i починае щось гарячково записувати. Поставивши кiлька значкiв, знову пiдспiвуе. З галасом, який лише дозволяють урочистi стiни державноi установи, молодi люди влiтають до кiмнати, i чиновник потрапляе до iхнiх обiймiв.

– А-а-а, пане Лисенку, так замiсть того, щоб уставнi грамоти складати, ви мужицькi пiсеньки на службi пописуете! – не перестають кепкувати з чиновника прибульцi.

Той, розгублений i розчулений, врештi з радiстю вiтае несподiваних гостей.

Саме так описала цю свою зустрiч у Таращi ця весела трiйця. Урядовець – стрункий худорлявий юнак з широким розлетом брiв, уважними розумними очима i рiдкими вусами – Микола Лисенко. А його гостi: троюрiдний брат, незмiнний друг дитинства та юностi – Михайло Старицький i панночка – молодша Лисенкова сестра Софiя, яка скоро стане дружиною Михайла.

Микола Лисенко працював у Таращi на посадi мирового посередника, яка була запроваджена в Росiйськiй iмперii у перiод проведення Селянськоi реформи 1861 року. Мировий посередник був першою ланкою в системi установ, на якi покладалося проведення цiеi реформи. Правовий статус посередника визначався Положенням про губернськi у селянських справах установи вiд 19 лютого1861 року.