Микола Лисенко

Вiдомо також, що Вовгуру Лиса було захоплено у полон i напiв-оголеного, вкритого численними ранами, кинуто до в’язницi в Не-мировi.

Але це не заспокоiло вовгурiвцiв. Буйства iх продовжувалися, i посилилися ще бiльше, коли iм вдалося визволити Лисенка з полону, пiсля чого ватажок повiв iх проти своiх ворогiв.

Особливо вiдзначилися вовгурiвцi своею хоробрiстю в битвi, яка послiдувала пiсля битви пiд Пилявцями, де вони гнали полякiв з-пiд Случа до самого Збаража.

Тут i закiнчуються оповiдi про подвиги прапрадiда Лисенка: лiтописи мовчать про останнi днi його життя. За однiею з версiй, його було посаджено на палю князем Яремою Вишневецьким за знищення замку в Лубнах. Сама ж назва вовгурiвцiв зникае.

Перекази зберегли в народнiй пам’ятi оповiдi про вовгурiвцiв та Лисенка, а бандуристи складали й спiвали про них пiснi. Одна з таких пiсень розмiщена в «Запорожской старине», виданiй І. Срезневським. З цiеi пiснi можна зробити висновок, що сили Лисенка були великими, що козаки з рiчки Рось та Собi, козаки з Ташлицькоi Сiчi, козаки з Лисоi гори та з р.

Самари належали до дружини вовгурiвцiв i що сам Лисенко був кошовим отаманом Ташлицькоi Сiчi.

Документально засвiдчено, що засновником роду по батькiвськiй лiнii був учасник Нацiонально-визвольноi вiйни пiд проводом Б. Хмельницького – Якiв Лисенко, який жив у першiй половинi XVII ст. i брав активну участь у вiйнi 1648—1657 рр.

Весь родовiд Лисенкiв простежений у документах, що зiбранi у справi для пiдтвердження iхнього дворянського походження, яка зберiгаеться у фондi Департаменту Герольдii (тобто державноi структури, яка у дорадян-ськi часи, власне, i розглядала усi цi справи на предмет iхньоi достовiрностi). Історичнi документи вказують, що всi чоловiки лiнii роду Лисенкiв аж до Вiталiя Лисенка – офiцера кiрасирського полку i батька композитора – були людьми вiйськовими та завжди займали в армii досить високi становища. А ось майже всi нащадки стали музикантами.

По материнськiй лiнii рiд Лисенкiв, за сiмейною легендою, походив вiд турецького Булюб-башi. Племiнниця композитора Людмила Старицька-Черняхiвська iз замилуванням згадувала оповiдi батька Миколи – Вiталiя Лисенка: «“Людя, – казав вiн менi, – слухай i запам’ятай гаразд iсторiю твого роду”.