Микола Лисенко

Наслiдком iхнiх заходiв 22 лютого 1750 року в Глуховi вiдбулась церемонiя обрання нового гетьмана – Кирила Розумовського. Серед синiв i зятiв Федора Івановича було 12 козацьких сотникiв та iнших козацьких чинiв.

Федорова сестра Агафiя Іванiвна вийшла за Данила Васильовича Забiлу (бл. 1657 – не ранiше 1748) – особу, на жаль, малоприемну, яка писала доноси – то на гетьмана Івана Мазепу, то на гетьмана Івана Скоропадського. Внаслiдок першого його засудили простiсiнько до страти, але помилували. Другий донос завiв його до Архангельська.

Наприкiнцi 1720-х рокiв, перебуваючи у Москвi, Данило Забiла подавав якусь записку про необхiднiсть реформ у суспiльному ладi Украiни, але змiст цiеi записки так само досi не вiдомий.

Наступне, четверте поколiння Лисенкiв увiйшло в смугу мирного, розмiреного життя. Федiр Лисенко мав шiстнадцять дiтей, якi тяжiли бiльше до господарства. 1751 р. у родину увiйшов такий визначний дiяч, як генеральний писар, дiйсний статський радник Василь Григорович Туманський (1723—1809), який одружився з Уляною Федорiвною Лисенко (померла 1809).

Їхнiй син Федiр Васильович став вiдомим письменником i перекладачем.

Онук Івана Лисенка i Федорiв син, безпосереднiй прадiд композитора Йосип Федорович, був бунчуковим товаришем i жив собi в Куковицькому родинному гнiздi. Одружився вiн з Марфою Іванiвною Себастiанович, дочкою бунчукового товариша Івана Адрiановича, учасника Гилянського походу, i, вiдповiдно, внучкою Прилуцького полкового писаря (1709—1714) i суддi (1714—1718) Адрiана (Андрiя) Івановича Себастiановича.

Сестра Йосипа Федоровича – Катерина вийшла замiж за Данила Григоровича Стороженка, сина вiдомого Ічанського сотника, що перебував на цiй посадi понад чверть вiку (1715—1741), одержавши ii вiд свого батька Андрiя Івановича, що сотникував понад 15 рокiв (1700—1715), i передавши ii, в свою чергу, своему власному синовi – Андрiевi Григоровичу ще на 11 рокiв (1741—1753). Свекор, Григорiй Андрiйович, у серединi 1730-х рокiв входив до комiсii для перекладу й зводу книжок правних.

У чернiгiвському музеi В. Тарновського зберiгався в копii його портрет.

Трое представникiв подальшого, п’ятого, поколiння Лисенкiв вирушили до Петербурга по науку. Ще п’ятирiчним хлопчиком, Йоси-пового сина Романа (дiда Миколи Вiталiйовича) разом iз його старшим братом Левом батько записав до iмператорського сухопутного шляхетного кадетського корпусу. Щоправда, Роман Йосипович Лисенко великих чинiв не осягнув, бо служив поручником (1794—1801).