Михайло Коцюбинський

Навеснi 1876 року Михайлик вступае до другого класу Шаргородського духовного училища – единого навчального закладу поблизу Бара. Серед iнших бурсакiв – сiльських поповичiв – вiн вирiзнявся вдумливiстю, серйознiстю.

Звичайно, у Шаргородському, як i в iнших тогочасних навчальних закладах, у першу чергу – духовних, панували рутина, схоластика, формалiзм. Серед «виховних» традицiй там мiцно вкоренилася система фiзичних покарань, таких, як «волосодранiе», «вуходранiе» i «гречана каша» (вистоювання у кутку класу голими колiньми на гречанiй крупi).

Саме у цей перiод виявився письменницький талант Михайла. На надзвичайнi лiтературнi здiбностi юнака звернув увагу викладач росiйськоi мови. Так, далекий родич сiм’i Коцюбинських, помiчник наглядача училища Всеволод Ковердинський у своiх спогадах зазначав про лiтературний талант пiдлiтка: «З’явившись якось в учительську з солiдним жмутком учнiвських творiв, вiн [учитель. – Авт.] витяг звiдти працю учня 4-го класу Михайла Коцюбинського на тему: “Як вiдбуваються Рiздвянi свята в моiй сiм’i” i став читати ii перед учителями.

Закiнчивши читання, схвильовано вигукнув: “Панове! Будемо мати свого лiтератора!” А хтось iз присутнiх колег зауважив: “Написано доволi плавним, легким складом i приемною мовою, та й смисл е, але не вiриться, щоб автор, хоч i учень четвертого класу, мiг самотужки виповнити цю роботу; мабуть, вiн запозичив змiст i форму на задану тему”. Але вчитель росiйськоi мови наполягав на своему: “Нi, панове, це майбутнiй письменник, майбутнiй поет – щоправда, вiн ще не мае поняття про правильнiсть стилю i про красиву мову, але тут дiло в його слуховi й природному чуттi, яким вiн керувався в доборi форми для висловлювання своiх думок. Що ж стосуеться змiсту, так вiн зовсiм звичайний i навряд чи запозичений”».

Ось як писав про нього один iз молодших шкiльних товаришiв: «Це був стрункий, iз великим чубом юнак, iз блiдим, надто серйозним, як на своi лiта, обличчям. Пам’ятаю також, що серед нас, учнiв школи, вiн був вiдомий як юнак вельми розвинений».

Навчання в духовнiй семiнарii давало непоганi знання в гуманiтарнiй сферi, випускники такого закладу не обов’язково мали ставати церковнослужителями. Як згадують сучасники, в юнацькi роки захопленнями М. Коцюбинського було не тiльки читання художнiх творiв, але й малювання. Малював тушшю портрети В. Белiнського, Г. Чернишевського, М. Добролюбова.

Пiд час навчання Михайла у Шаргородi матерiальне становище родини Коцюбинських погiршуеться.