Михайло Коцюбинський

Не довго думаючи, вiн пiдбiг i вдарив своiм сукуватим цiпком незнайомця. Ним виявився жандарм – вартовий, що разом iз iншими прийшов на квартиру Коцюбинського робити трус. Зухвалого молодика було заарештовано, звинувачено в нападi на полiцiю та запроторено на три доби до буцегарнi. Врештi-решт за ним встановлюють таемний полiцiйний нагляд: «На сiмнадцятому роцi я вже мав полiтичний процес, i з того часу до останнiх днiв жандарми не позбавляють мене своеi ласковоi опiки», – писав у автобiографiчному листi митець.

Материна слiпота, чергове звiльнення батька з роботи 1883 року змушують Коцюбинського повернутися до свого помешкання у Вiнницi. Батько, тяжко переживаючи безробiття, покидае родину та iде до Тростянця, де остаточно спиваеться та помирае 1886 року.

Отже, у дев’ятнадцятирiчному вiцi Михайло змушений розпочати самостiйне i доросле життя, вiн стае годувальником i главою родини.

Вiдтодi вiн – моральна опора для слiпоi матерi – узяв на себе пiклування про долю братiв i сестер.

Михайло Коцюбинський на педагогiчнiй нивi

Пiсля закiнчення Шаргородського духовного училища, не маючи змоги продовжувати навчання у Кам’янець-Подiльськiй семiнарii через родиннi негаразди, Михайло заробляе на прожиття, даючи приватнi уроки в заможних родинах.

Педагогiчною працею вiн починае займатись iз 1883 р. потай, бо, по-перше, не мав учительського диплому, а по-друге, дiстав статус «полiтично неблагонадiйного». «Лекцiями я мусив кiлька лiт заробляти шматок хлiба!» – писав згодом Михайло Михайлович. А чиновник губернського жандармського управлiння доповiдав начальству, «що педагогiчна дiяльнiсть таких осiб не може бути визнана бажаною».

Хоч як дивно, але першою його ученицею була дочка секретаря Вiнницького полiцiйного управлiння Женi Мозгалевська.

Постiйне недоiдання, а часом брак теплого одягу стали причиною проблем зi здоров’ям молодого педагога (до 1886 р. вiн тричi хворiв на запалення легенiв).

Про цей перiод життя Михайла згадують сестри Недоборовськi, якi товаришували з родиною Коцюбинських у перiод iхнього проживання у Вiнницi з 1883 по 1893 р.

За iхнiми словами, сiм’я Коцюбинських перебувала в досить скрутному матерiальному становищi. Заробляв тiльки Михайло, вчителюючи у Вiнницi, а iнодi виiжджаючи для цього й на села. Ось як описував згодом свое тодiшне життя-буття митець: «Як виходжу в ? 9 години, то вертаюсь з лекцiй о ? 8 вечора… Спервоначалу було менi страх тяжко, а тепер нiчого, обтерпiвся».