Пилип Орлик

Можливо, що Орликiв до Литви запросив вiтебський воевода Микола Сапега.

Польська лiнiя мала своiм продовжувачем Яна Криштофа Орлика, який одружився з дочкою подiльського воеводи Пиляви з Бучача Беатi й помер у 1592 роцi. Їхнiм сином був Степан Орлик, який помер у 1636 р., полишивши сина Степана, батька майбутнього гетьмана.

Про власне корiння П. Орлик пише у своему «Щоденнику подорожнього»: «Предок мiй пiд час чеськоi революцii, коли була вiйна гуситiв, переселився з Чеського королiвства до Польщi. В Краковi, в костьолi Святого Станiслава лежить мiй прадiд Станiслав Орлик».

На жаль, Пилипко рiс сиротою, бо його батько, Степан Орлик, на 51-му роцi життя, героiчно воюючи у складi польсько-литовськоi армii, загинув пiд час битви з турками пiд Хотином у 1673 р. Пилип його майже не знав – на момент смертi батька йому не виповнилося й року. Синовi у спадок перейшов шляхетський герб «Новина». Детальний опис цього герба знаходимо у вченого геральдиста К. Несецького: «У блакитному полi бiле вухо вiд казана, повернуте обома кiнцями догори; посерединi у ньому меч, спрямований рукiв’ям догори, а вiстрям вниз.

У нашоломнику нога в латах з острогою, нiби вперта колiном в корону, а п’ятою спрямована лiворуч».

Мати майбутнього гетьмана – Ірина Малаховська – походила з православного литовсько-бiлоруського шляхетського роду Малаховських-Володкевичiв. Вона народила своему чоловiковi Степану Орлику двох синiв – старшого Степана, що помер бездiтним, i молодшого – Пилипа, майбутнього гетьмана.

Пилипу дiстався батькiвський маеток на Мiнськiй землi, який був незабаром спроданий, i родина перебралася в Украiну.

Сам гетьман добре знав свiй родовiд, з великою пошаною ставився до своiх предкiв, дiяльнiстю своею примножуючи славу власного роду.

Роки навчання та змужнiння

Як ми вже зазначали, Пилип Орлик утратив батька, ще коли йому не виповнилося й року. Отож у дитинствi вiн перебував пiд опiкою матерi. І хоча Пилипiв батько був католиком, мати охрестила свого сина за православним обрядом.

Початкову освiту Пилип Орлик дiстав у родовому маетку. Наступним етапом у його освiтi стало навчання в школi при мiсцевому монастирi Св. Василiана у Касутi, подальшу освiту вiн здобував, навчаючись у езуiтському колегiумi у Вiльно (нинi Вiльнюс, Литва).

Мати намагалася зробити все можливе для того, щоб дати Пилиповi належне його соцiальному становищу виховання та високу за рiвнем освiту.

На початку 90-х р. XVII ст.