Соломія Крушельницька

Дарiо в рецензii на виставу, помiщенiй у часописi «Il Pungolo», захоплювався акторським талантом спiвачки: «Синьйорина Крушельницька являе нам постать прекрасноi артистки, емоцiйноi, добре обiзнаноi iз законами сцени, на яку вона несе свiй рiдкiсний мистецький смак у розкриттi характерiв героiв i заперечення засушеноi гри… Завжди зiбрана, свiдома своеi вiдповiдальностi виконавицi, Крушельницька демонструе нам високе акторське вмiння, елегантнiсть поз i рухiв, що не часто побачиш в оперному театрi. Вчора слухачам припала до смаку виконавська манера чарiвноi украiнськоi актриси, адже синьорина Крушельницька обдаровуе нас також i своею красою, цiею позапрограмовою розкiшшю».

Оглядач журналу «Il Mattino» писав: «Здiбна артистка викликае у слухачiв подвiйне враження: вони зустрiчають одностайними бурхливими оплесками арii, де розливаються i буяють почуття, хоча сама Крушельницька i не полюбляе вiдтворювати несамовитi поривання. Окрiм того, талановита гра артистки змушуе публiку стежити за нею з неослабною увагою протягом усiеi вистави…»

Інший критик стверджував, що для Крушельницькоi характерний iнтелектуальний тип сценiчноi гри: «В манерi ii виконання немае жодного руху, що не пiдкреслював би змiст партii, жодного кроку, що не вiдповiдав би характеровi дii.

Ця гра завжди пiдпорядкована вдало знайденому почуттю мiри, вона ефектна в кульмiнацiйних моментах, рацiональна i продумана в нiмих сценах».

Цiкавоi думки дотримувався часопис «Il Teatro», який вважав основною причиною успiху артистки ii емоцiйне перевтiлення в образ Аiди: «Огниста хвиля африканськоi кровi переможно вливаеться в пульсуючi артерii цiеi слов’янки, яка пройнялася високою i чарiвною поезiею зелених лiсiв, де ростуть дивовижнi квiти, пурхають незлiченнi птахи i лунае рикання левiв… І в цьому пiднесеннi новоi душi над м’якою пiвнiчною душею iй вдалося здобути трiумф – цiлковитий, безмежний, блискучий».

Італiйський критик Родольфо Челеттi пов’язуе незвичайний драматичний талант Крушельницькоi з ii слов’янським темпераментом.

Отож, на його думку, найкращi образи, якi створила артистка на опернiй сценi – це образи жiнок: Аiда, Баттерфляй, Саломея. А щодо драматичного хисту артистки, то вiн уважав, що вона мае власну сценiчну концепцiю, до якоi «прийшла пiсля довгих роздумiв, i свою особливу манеру гри створила на пiдставi власних мистецьких уподобань i поглядiв».

Їi талант iнодi вважали мало не чимось мiстичним, який необхiдно сприймати цiлiсно, не пiддаючи аналiзу.