Соломія Крушельницька

Сама спiвачка неодноразово наголошувала на необхiдностi ретельно «перестудiювати», «вивчити», «вникнути в суть» стилю композитора, в оперi якого вона мала виступати. Навiть бiльше – ii цiкавила вся сукупнiсть його творчостi, увесь контекст, в якому вiн формувався.

Їi вирiзняло також постiйне прагнення до самовдосконалення – праця над собою, бажання i вмiння вчитися, шлiфування своеi майстерностi. Подиву гiдна ii працездатнiсть. «Мiзернiсть» знань (на ii переконання), якi вона отримала, спонукали молоду спiвачку до самоосвiти.

У листi до Михайла Павлика з Мiлана (18.03.1894) Соломiя зiзнавалася: «Учуся без вiддиху, навiть не читаю тепер жодних книжок; зачала читати Золя, та й докiнчити нема як! Менi здаеся, що нiколи не перестану учитися…» Про це ж писала в листiвцi до сестри Емiлii з Варшави (1902): «Я завше занята i сама учуся. І в мене, як у горшку, кипить замiшанина». Маючи щоденнi репетицii, вона вивчала iноземнi мови (вiльно володiла вiсьмома мовами), читала художню та полiтичну лiтературу: «друга на моему б мiсцi, не знаючи язикiв свiтових, не рушила б за порiг, а я нiчого, приiхала осьде, й анiтрошки не журюся, що заледве два слова по-iталiйському знала, та от за тих пару мiсяцiв вже i говорю, i читаю книжки».

Ця велика артистка, яку можна назвати «громадянкою свiту», була насамперед украiнкою i сама завжди це пiдкреслювала. Де б не жила С. Крушельницька, вона нiколи не забувала про свою рiдну землю, завжди залишалася вiрною украiнськiй нацiональнiй iдеi, жваво цiкавилась громадсько-полiтичним i культурним життям Украiни.

Вона часто приiздила до Львова, подорожувала мiстами i селами Галичини, давала концерти, зокрема, на рiзнi благодiйнi цiлi.

У 1939 р. у силу обставин вона повернулася на батькiвщину i прожила тут своi останнi 17 рокiв життя, працюючи до самоi смертi у Львiвськiй консерваторii. Вона постiйно i невтомно пропагувала рiдну украiнську культуру, зазначае Л. Нiколаева, вбачаючи в цьому свою мiсiю, i це великою мiрою позначилося на ii репертуарi, особливо камерному.

Твори украiнських композиторiв та украiнськi пiснi вона виконувала протягом усього життя. Спiвачка часто була першою виконавицею романсiв М. Лисенка, О. Нижанкiвського, Я. Лопатинського, Д. Сiчинського. Вже будучи примадонною Варшавськоi та Санкт-Петербурзькоi опер, вона часто приiздила до Галичини й виступала iз сольними концертами у Львовi, Тернополi, Чернiвцях, Станiславовi та в повiтових мiстах Галичини.