Павло Тичина

Почалося все з того, що за наказом ректора семiнарii Галахова у зв’язку з вiдлученням Л. Толстого вiд церкви семiнаристи i бурсаки повиннi були познiмати його портрети; водночас вилучалися з бiблiотеки твори Л. Толстого й М. Горького (твори, до речi, придбанi на пожертвування семiнаристiв i бурсакiв). Старшi семiнаристи звернулися з проханням до ректора не знiмати портретiв Толстого й не вилучати його книг з бiблiотеки. Тут же було додано й таке: дозволити випускникам семiнарii продовжувати навчання в унiверситетi.

Ректор, зрозумiла рiч, петицiю зiгнорував. У вiдповiдь розгорiвся бунт, «у якому брала участь бiльша частина семiнарськоi молодi. Семiнаристи скликали загальнi збори, на якi, як писав у рапортi iнспектор семiнарii Чредiн, не допускали нiкого з представникiв iнспекцii. У вiдповiдь на намагання начальства зайти в примiщення, де вiдбувалися збори, семiнаристи погасили лампи, свистiли i кричали: «Бий iх!» Інспектор, його помiчник i наглядач змушенi були тiкати, а на них з третього поверху полетiли цеглини, залiзо з лiжок, абажури i навiть диван». Павло теж був задiяний у цьому бунтi. Коли iнспектор наказав йому негайно йти у свою кiмнату й не брати участi у «безпорядках», вiн не послухався i тут же, на очах у Чредiна, помчав до своiх. Разом зi старшими товаришами-семiнаристами вiн теж свистiв, вигукував: «Бий iх!» Інспектори повтiкали, а семiнаристи й бурсаки кинулися громити все ненависне iм. Полетiли шибки у класах, задзвенiло скло й у вiкнах квартир окремих, найбiльш ненависних викладачiв. Навiть самого ректора Галахова не оминула гiрка «чаша сiя» – i в його вiкно було пожбурено не одну каменюку. О третiй годинi ночi на подвiр’я семiнарii увiрвалися полiцейськi, жандарми, вiйськовi – для приборкання бунтiвникiв, для арешту призвiдцiв. Було заарештовано 12 учасникiв бунту. Павловi разом з кiлькома товаришами вдалося втекти i сховатися, а тi, що потрапили до лап полiцii, не виказали нiкого… Частину заарештованих було посаджено пiсля суду до в’язницi, а частину випущено; але це не врятувало iх вiд жорстокого покарання: всi, хто зазнав арешту, з семiнарii виключалися». Про Павла Тичину теж стояло питання на педагогiчнiй радi, хоч його iм’я не значилося серед 12 заарештованих. Заслухавши рапорт iнспектора Чредiна про поведiнку П. Тичини, рада ухвалюе: «Тычинин Павел – за дерзкую выходку по отношению к членам инспекции, выразившуюся в непослушании им… по поведению за истекшую четверть отметить баллом 3 (три).