Павло Тичина

Але родина Полуботкiв в особi сина колишнього переяславського полковника знов пiднеслася. Як не дивно, просуванню Павла сприяв не хто iнший, як сам винуватець розорення роду. Незабаром І. Мазепа зробив П. Полуботка чернiгiвським полковником.

У 1709 роцi І. Мазепу оголосили зрадником. Петро І скликав козацьку старшину до Глухова для обрання нового гетьмана. Одним iз перших, хто з’явився на заклик росiйського царя, був Полуботок.

На булаву правителя Малоросii претендували двi людини – І. Скоропадський i П.

Полуботок. Але Петро І рiшуче вiдкинув кандидатуру Павла («Ця людина хитра; з нього може вийти iнший Мазепа»). Природно, що нiхто, дiзнавшись про такий вiдгук государя, не наважувався наполягати на кандидатурi П. Полуботка. Новим гетьманом Украiни став І. Скоропадський. Хоча й Полуботок не був обдiлений царською милiстю – Полуботкам подарували бiльше 2000 дворiв. Таким чином, Павло став одразу одним iз перших багатiiв Украiни, що «жив широко i навiть тримав у себе двiр на зразок гетьманського».

У 1722 роцi помер І. Скоропадський. Тимчасовим наказним гетьманом Лiвобережноi Украiни став Павло Полуботок. Проте з перших же днiв у нього виник серйозний конфлiкт iз Малоросiйською колегiею (органом, створеним Петром І), який коштував П. Полуботку свободи i життя. На початку 1723 року протистояння влади в Гетьманщинi досягло апогею. Ворожi сторони звернулися до царя з апеляцiею.

У своiй вiдповiдi на прохання П. Полуботка дозволити йому стати гетьманом Малоросii Петро І заявив: «Усiм вiдомо, що з Богдана Хмельницького до Скоропадського всi гетьмани були зрадниками, вiд чого сильно постраждала держава Росiйська, особливо Малоросiя, тому потрiбно пiдшукати в гетьмани вiрну та надiйну людину».

А таким росiйський цар П. Полуботка не вважав. Проте Полуботок (можливо, розраховуючи на допомогу царського улюбленця князя О. Меншикова) i надалi закидав царя чолобитними. Врештi-решт государ наказав покликати до себе гетьмана, генерального суддю Івана Чарниша i генерального писаря Семена Савича.

Першi особи Малоросii прибули до Петербурга в серпнi 1723 року i були прийнятi досить привiтно. Але наприкiнцi мiсяця в Таемну канцелярiю надiйшов лист Феофана Прокоповича. Посилаючись на письмове донесення чернiгiвського епископа Іродiана, вiн звинувачував П. Полуботка в стосунках з колишнiм писарем І. Мазепи – Пилипом Орликом. Для Петра І цього було бiльш нiж достатньо, щоб розпочати слiдство.