Усі гетьмани України. Легенди. Міфи. Біографії

Їм, зазначае автор, допомагали й татарськi «зрадники».

Без сумнiву, цi вiдомостi про Вишневецького не вiдповiдали дiйсностi, а оцiнка сил ворога була вкрай перебiльшена. Ймовiрно, оттоманськi властi в Кафi та Азовi, так, як i кримський хан, не мали ще доволi ефективноi iнформацiйноi служби. Але завдяки добре налагодженому справозданню Оттоманськоi iмперii можна простежити майже день за днем мобiлiзацiю потужноi вiйськовоi машини для вiдсiчi загрози з пiвнiчного боку. Розмах цiеi мобiлiзацii промовисто засвiдчуе серйознiсть небезпеки.

Із Стамбула до Азова вирушила ескадра з сiмох вiйськових кораблiв; у фортецю, чию фортифiкацiю було хутко вiдновлено, прибув загiн яничарiв для пiдсилення гарнiзонiв, а також пiдвезенi iстiвнi припаси. Нарештi, в травнi 1560 року султанський диван призначив Синана-пашу, бея Силiстрii, военачальником над оттоманськими армiями, якi мали захищати Азов i Крим од «Дмитрашки». До складу цього вiйська, крiм солдатiв, завербованих на мiсцi, в бейлику[1 - Б е й л и к – маленьке князiвство (тут i далi – прим. ред.).] Силiстрii, належали призванi до армii сипахи й добровольцi з iнших восьми бейликiв, до яких повиннi були влитися загони на чолi з воеводами Молдавii та Валахii, а також армiя кримського хана. Султанський диван просив Давлет-Гiрея мати напоготовi своi збройнi сили, щоб пiдтримувати бея Силiстрii, а задля забезпечення пониззя Днiстра йому передали пiдроздiл артилерii.

Вiйськовi приготування iмперii, ймовiрно, не вiдповiдали справдi iснуючiй небезпецi з боку Дмитра Вишневецького, по сутi, доволi незначнiй.

Проте мобiлiзацiя оттоманських вiйськ сама собою могла безумовно змiнити полiтичну ситуацiю в районi. Польський король поквапився принести данину кримському хановi i знову повторив свою обiцянку: не дозволяти своiм пiдлеглим (маючи на увазi городових козакiв) робити наскоки на оттоманськi й татарськi володiння. Мiж тим, зосередження оттоманських збройних сил було спрямоване не стiльки проти союзноi Польщi, скiльки проти Москви, що стояла за спиною Вишневецького. На початку травня 1560 року Девлет-Гiрей писав султанському дивану, що внаслiдок дуже лютоi зими, а слiдом за нею посушливоi весни, в Росii виник голод, який послабив ii спромогу чинити опiр i напад. Час здався йому якраз слушним для того, щоб здiйснити великий похiд на Московiю; вiн наполегливо добиваеться дозволу на це й просить диван надiслати йому пiдкрiплення у виглядi артилерii та загону яничар.