Усі гетьмани України. Легенди. Міфи. Біографії

У донесеннях французького посла iз столицi Порти зазначалося, що двадцять галер чекають виходу в Чорне море для захисту татар, Кафи та Азова. Передбачалися бойовi операцii «Дмитрашки» у напрямку Мегрелii. Щоправда, в серпнi султанський флот повернувся назад, оскiльки при спробi висадитися в незнайомiй мiсцевостi турки зазнали втрат.

Самостiйнi дii Вишневецького не iмпонували Івану Грозному, i вiн вiдкликав украiнського князя з Пiвнiчного Кавказу за те, що «учел жити в Черкасах не по наказу». Вишневецький зi своiм загоном перебрався спочатку на Запорожжя.

Тут, зупинившись на Монастирському островi, вiн одержав дозвiл короля Сигiзмунда-Августа повернутися до Польщi.

Проте Вишневецький не вiдразу вирiшив, йти йому на розрив з Іваном Грозним чи нi (можливо, вiн сподiвався схилити того на боротьбу з Кримом). А поки що князь вирiшив повернутися до Москви. Про це повiдомляе Ни-конiвський лiтопис: «Ноября к царю з Днепра воевода князь Дмитрей Иванович Вишневетцкой, а был государ-скою посилкою на Днепре и Крымские улусы воевал, которые кочевали близко Днепра».

Цього разу украiнський князь пробув у Москвi до квiтня 1562 року, пiсля чого цар вiдправив його знову в пониззя Днiпра, «а с ним Каневские Черкаси, а велел им недруж-бу делати царю крымскому и королю литовскому».

Про особисту участь у цiй кампанii Вишневецького вiдомi нам документи не згадують, але, безумовно, люди князя «первей сего в замку Хортуса наймя Миколай з иншими товаришами своими и теж з Черкас поймя Кабели, з стрельцами з петьмастами человеков з одиночившися, пришедчи под Очаков, подданому его, цесаря многие шкоды починили».

31 липня 1562 року до царя в Можайськ прийшла звiстка, що князь Дмитро Вишневецький «отъехал с Поля с Днепра в Литву, к Польскому королю со всеми своими людьми, которые с ним были на Поле».

Звичайно, Вишневецький поiхав до короля не лише тому, що в зв’язку з падiнням Вибраноi ради царя i початком вiйни з Литвою це було «ему выгоднее». Не треба забувати, якi змiни сталися в характерi Івана Грозного в цей час, яких переслiдувань почали зазнавати тi, хто ще вчора користувався його довiр’ям.

1560 року потрапив у неласку голова уряду Олексiй Адашев, наступного року арештували двоюрiдного дядька царя князя Глинського, потiм голову Боярськоi думи Бельського. Цiлком можливо, що така доля чекала й Дмитра Вишневецького, котрий, як i «Иван Шереметев, Алексей Адашев, Иван Михайлов и иные», належав до тих радникiв царя, котрi, за його словами, «чинили ссору с Кримом».