Усі гетьмани України. Легенди. Міфи. Біографії

Минуло не так багато часу пiсля пiдписаноi Сагайдачним прикроi для козакiв Вiльшанськоi угоди, як король знову змушений був кликати на допомогу запорожцiв, цього разу в похiд на Москву, яку замiрився взяти королевич Владислав. Проте без вправного й численного козацького вiйська йому годi було сподiватися на царську корону. Тим часом уряду, як завжди, не вистачало коштiв на спорядження великого вiйськового контингенту, на який змiг би спертися шукач московського трону. Тому залишалася одна надiя – на Запорозьке Вiйсько.

Козаки згоду на участь у московськiй експедицii дали, хоча й зволiкали з початком походу аж до лiта. Можна лише здогадуватися, на що розраховував Сагайдачний, вiдгукнувшись на заклик польського уряду. Проводячи легальну мобiлiзацiю багатотисячного вiйська, вiн, очевидно, хотiв обiйти пiдготовлене для козакiв прокрустове ложе Вiльшанськоi комiсii з ii смiхотворно малим реестром. Не виключено, що гетьман повiрив польському уряду, який пообiцяв повнiстю визнати права православних на найближчому сеймi.

Хоча документальних матерiалiв про участь козакiв у московському походi 1618 року небагато, однак вони дають уявлення про тактику сухопутних военних операцiй Сагайдачного, який сповiдував активну наступальнiсть дiй та надавав величезного значення фактору раптового удару по противнику. Досконало опанована ним наука морських походiв дозволила використати всю ефективнiсть застосування у бою згаданих складникiв военного мистецтва. Завдяки цьому Сагадачний пiшов далi традицiйного для козацтва способу ведення бою оточеним возами табором – тактики, результативноi в оборонi, але малопридатноi для досягнення стратегiчноi iнiцiативи в умовах масштабних военних операцiй.

До речi, гетьман продемонстрував вiдхiд вiд «табiрноi» стратегii i пiд час Хотинськоi вiйни 1621 року, де динамiчнi, активнi дii запорожцiв спричинилися до перемоги козацько-польських сил.

Влiтку 1618 року Сагайдачний на чолi 20-тисячного вiйська вирушив на Москву. Пройшовши через Сiверщи-ну, козацькi загони швидким маршем просувалися в глиб Московськоi держави.

За якийсь час вони вже знаходилися пiд Лiвнами. Для воеводи князя Микити Черкаського та його ратникiв це стало несподiванкою, тому мiсто не змогло довго чинити опiр. Ще не погасло полум’я вiд пожеж, а до Сагайдачного привели першого iменитого полоненого у цiй военнiй кампанii – воеводу Черкаського. Здобувши Лiвни, козаки рушили до Єльця i швидко його покорили. Подальшi подii розвивалися досить динамiчно.