Усі гетьмани України. Легенди. Міфи. Біографії

Коли про дii Хмельницького взнала шляхта й намагалась його захопити, вiн iз сином Тимошем i ближнiми козаками в груднi 1647 року подався на Запорожжя. І саме звiдси, iз споконвiчноi козацькоi праматерi, почав органiзовувати повстання. Тут 19 квiтня 1648 року козацька рада обрала його гетьманом, звiдси вiн звернувся до всiх украiнцiв виступити на боротьбу за волю.

Іскра, запалена Хмелем на Сiчi, умить розповсюдилась по Украiнi й запалила полум’я Хмельниччини – Нацiонально-визвольноi вiйни украiнського народу.

Блискучi першi перемоги пiд Жовтими Водами (19 квiтня – 6 травня 1648 року) i Корсунем (16 травня 1648 року), поширення повстання на лiвобережнi та правобережнi райони Украiни, нарештi розгром польсько-шляхетських вiйськ пiд Пилявцями (вересень 1648 року) i визвольний похiд на захiдноукраiнськi землi навряд чи можна пояснити лише полководницьким хистом Б. Хмельницького та його найближчих сподвижникiв. Йшлося про праведну справу всього народу, всiх його верств i прошаркiв.

Багатотисячнi маси рухала iдея визволення рiдноi землi вiд польського поневолення i створення власноi державностi.

Треба зазначити, що подii 1648—1657 рокiв – це не трiумфальний похiд козацьких армiй по територii Украiни. В подальшому Б. Хмельницький пережив невдачу пiд Зборовом (5—6 серпня 1649 року) i гiркоту подiй пiд Берестечком (18—20 червня 1651 року), був свiдком захоплення Киева литовськими вiйськами i повернення пiд шляхетське ярмо частини украiнських земель.

Одначе, бувши людиною великоi сили волi i непохитного характеру, вiн протягом кiлькох рокiв кровопролитноi вiйни впевнено вiв украiнський народ до перемоги.

Заслуга Богдана Хмельницького, як зазначае академiк В. Смолiй, полягала в тому, що вiн, використовуючи iсторичний досвiд повстань попереднiх лiт, зумiв створити боездатну, озброену i навчену украiнську армiю, спроможну протистояти вiдбiрним вiйськам Речi Посполитоi. Загони Хмельницького, в яких у квiтнi 1648 року нараховувалося 4—5 тисяч чоловiк, за рiк зросли до 300 тисяч чоловiк (звiсно, слiд враховувати, що по-справжньому боездатного вiйська було десь 40—60 тисяч чоловiк).

Це була значна вiйськова сила, яка майже не поступалася перед армiями iнших европейських краiн того часу (вiдомо, що у XVII столiттi вони складали, як правило, 40—50 тисяч чоловiк).

Але зiбрати юрмища ненавчених i неозброених людей означало не що iнше, як свiдомо приректи iх на неминучу смерть.