Усі гетьмани України. Легенди. Міфи. Біографії

Литовськi володiння (Канiв i Черкаси), звiсно, вiдiйшли до польського короля, але натомiсть Вишневецький отримав росiйське мiсто Бельов. У росiйському лiтописi за Никоновим списком зазначено: «Того ж мiсяця (вересня. – Авт.) приiхав до царя й великого князя Івана Васильовича всiеi Русi вiд Вишневецького князя Дмитра Івановича бити чолом Михайло Єського, що його государ пожалував, а велiв собi служити… »

Одержавши вiд Грозного «город Белёв» з великими земельними надiлами, украiнський князь зовсiм не збирався зайнятися влаштуванням свого господарства.

Натомiсть, у груднi 1557 року, вiн, очоливши озброений загiн, виступив на захист окраiни Московськоi держави вiд татар.

Це був час, коли в iсторii зносин мiж Московською державою, Польщею, Оттоманською iмперiею та Кримським ханством настав новий перiод.

У сiчнi 1558 року вибухае Лiвонська вiйна, яка викликала затяжний конфлiкт мiж Польщею та ii союзником Кримським ханством, з одного боку, й Росiею Івана Грозного, з другого.

Тодi ж король Сигiзмунд II Август пiдписав iз Давлет-Гiреем договiр про дружбу, заплатив хановi данину й пообiцяв, що не дозволить своiм пiдлеглим (тобто козакам) турбувати наскоками татарськi землi.

Коли росiйська армiя в сiчнi переступила кордон Лiвонii, син хана Магмед-Гiрей iз величезним вiйськом, у супроводi ногайських мiрз Великоi орди рушив на Мос-ковiю. Але коли вiн довiдався, що велике росiйське вiйсько зосереджене на Оцi, то, досягнувши рiчки Мечi, повернув назад.

Московський лiтописець зазначив, що кримський хан, пiдiйшовши iз стотисячним вiйськом до рiчки Мечi, допитувався в захоплених у полон рибалок «о Вишневецком князе Дмитрее, да о Йване Шереметеве, в немцах ли?» І коли тi вiдповiли, що «Йвана на Рязане, а Вишневецкого на Туле, а князя Михайла Воротынского в Калуге – приде на них страх и трепет, вскоре воротятся назад, на бегство устремяся».

Наведений уривок переконливо засвiдчуе неабиякий вiйськовий талант Вишневецького. Пiсля цього на початку 1558 року Іван Грозний на чолi п’яти тисяч стрiльцiв i козакiв «отпустил Вишневецкого на Крымские улуси… во Псле велел суда наделати и из запаси йти на Днепр. И велел государь князю Дмитрею стояти на Днепре и береги своего дела над Крымским царем, сколько ему Бог поможет».