Григорій Квітка-Основ'яненко

Слiд сказати, що, приймаючи чернечий постриг, Квiтка-Основ'яненко, крiм усього iншого, прагнув у такий спосiб посприяти кар'ерi свого старшого брата, якого вiн з дитинства просто обожнював i який справдi сягне неабияких висот, ставши таемним радником[6 - Цивiльний чин III класу, який вiдповiдав вiйськовим чинам генерал-лейтенанта й вiце-адмiрала.], цивiльним губернатором Пскова, сенатором. А ще дворянство Харкiвськоi губернii вiсiм разiв буде обирати його своiм предводителем.

У листi до Сергiя Тимофiйовича Аксакова вiд 3 жовтня 1831 р. Квiтка-Основ'яненко з гордiстю напише: «Учора в нас розпочалися дворянськi вибори… Цього дня мiй брат, який сiм трирiч поспiль служив губернським предводителем, потiм був узятий у Псков губернатором i звiльнився звiдти минулого року, одностайно обраний i проханий прийняти посаду губернського предводителя на восьмий курс. Гадаю, це приклад унiкальний!». Не випадково пiсля батьковоi смертi наш письменник зречеться на користь брата своеi частини спадку. Син Андрiя Федоровича Валер'ян Квiтка розповiдав про це так: «Спадок мого дiда…, хоч i доволi значний, не був достатнiй для пiдтримання вимог щодо посади, яку обiймав мiй батько…, якби його подiлили порiвну мiж обома братами. Дядько мiй, без примусу й жодних вагань, вiдмовився вiд своеi частини… Ця жертва задовольняла, з одного боку, його сiмейне честолюбство, а з другого – його любов i вiдданiсть братовi. Старший брат був у його очах вищою iстотою». Саме цi кошти дозволили Андрiю Федоровичу Квiтцi облаштувати собi на Основi розкiшний будинок, мати картинну галерею, крiпацький оркестр тощо. Коли в 1817 р. iмператор Олександр І завiтав до основ'янського помешкання Квiтки, де все сяяло бронзою, дзеркалами й мармуром, вiн, подейкують, з посмiшкою спитав: «Чи я бува не в палацi?». А поруч буяв зеленню чудесний мальовничий сад, куди любили ходити на прогулянку харкiв'яни. Як писав перегодом сам Квiтка-Основ'яненко: «Неподалiк мiста знаходиться село Основа помiщика, таемного радника Андрiя Федоровича Квiтки, де сосновий гай, приемний для прогулянок, приваблюе багатьох мiських мешканцiв усiх станiв, а ще бiльше – сад, у якому росте чимало екзотичних рослин, почасти призвичаених до тутешнього клiмату.