Мирослав Скорик

Важливою сторiнкою дiяльностi Мирослава Скорика стало керiвництво камерним оркестром студентiв тодi ще Вищого музичного iнституту iменi М. В. Лисенка (з 2007 року Львiвськоi Нацiональноi музичноi академii iменi М. В. Лисенка). З колективом, що невдовзi почав називатись Львiвський камерний оркестр «Академiя» Скорик був пов’язаний до кiнця життя, спiвпрацював з друзями-однодумцями: концертмейстером Артуром Микиткою та диригентом Ігорем Пилатюком. Для оркестру готував цiкавi програми, створив ряд оригiнальних опусiв, оркестрових транскрипцiй класики, сучасного популярного мистецтва.

З цими програмами оркестр виступав на численних конкурсах (звiдки завжди повертався з нагородами), фестивалях, авторських та тематичних концертах в Украiнi й за кордоном.

Загалом за перiод Незалежностi вiдбуваеться неймовiрне «географiчне» розширення концертноi дiяльностi та промоцii творiв композитора у свiтi. Успiшнi концерти самого Маестро i виконання його творiв у США i Канадi, Австралii й Нiмеччинi, Австрii й Польщi та iнших краiнах засвiдчили найвищу художню вартiсть його музики не лише для украiнцiв, але й для меломанiв рiзних куточкiв планети.

Починаючи вiд перших рокiв, коли врештi впала «залiзна завiса» i можна було вiльно виiжджати, не звiтуючи «вiдповiдним органам» i не питаючи в них дозволу, Мирослав Скорик з радiстю вiдкривае для себе свiт – а свiт вiдкривае для себе видатного украiнського митця. Свобода пересування краiнами i континентами не лише дозволила побачити й оцiнити новi мистецькi перспективи i досягнення.

Інтенсивнi контакти з провiдними митцями та колективами рiзних краiн дали йому новi iмпульси для композицii – над творами, написаними у перше десятилiття Незалежностi, смiливо можна поставити гасло: «американський перiод», коли Скорик бiльше перебував за океаном, нiж в Украiнi. Плiднiсть творення була зумовлена можливiстю виконання на престижних свiтових естрадах США i Канади, рядом замовлень вiд меценатiв, запрошеннями на музичнi фестивалi тощо. Вплинула на його рiшення i складна фiнансова ситуацiя «жорстоких дев’яностих», коли з Украiни у рiзнi куточки свiту виiхали на заробiтки кiлька мiльйонiв осiб.

Композитор говорив про причини своiх великих мандрiв спокiйно, нiчого не приховуючи, не прикрашаючи дiйснiсть, проте й об’ективно оцiнюючи реальну ситуацiю. На запитання в iнтерв’ю про причини його тривалого перебування за кордоном, вiдповiдав прямо: «Ну, бачте, така була ситуацiя тодi, в Украiнi. Пам’ятаю 1989 рiк у Львовi.