Мирослав Скорик

У 1993 роцi Скорик як Голова Львiвськоi органiзацii Спiлки композиторiв Украiни iнiцiюе ще одну безпрецедентну на тi часи акцiю – тематичний конкурс «Пам’ятi жертв голодомору – композитори Украiни». Це сьогоднi вшанування мiльйонiв жертв, що померли в 1932–1933 роках вiд голоду, видаеться самоочевидним: у четверту суботу листопада украiнцi запалюють свiчку пам’ятi i поминають загиблих. Але 1993 року про це ще нiхто не говорив, навiть указ Президента Кучми про «День пам’ятi жертв голодоморiв» з’явиться лише через п’ять рокiв 1998 року.

Тому з боку Скорика це був смiливий крок, який засвiдчив його громадянську позицiю. Сам вiн до цiеi подii написав симфонiчну поему «1933», яка вирiзняеться в спадщинi композитора незвичною музичною мовою: для художнього вiдтворення трагедii, яка не мае i не може мати пояснення у категорiях гуманiстичних цiнностей, митець використовуе виразовий арсенал авангарду, таким чином пiдкреслюючи нелюдський характер вселенського злочину комунiстичноi системи.

У 1995 роцi у Львовi засновано мiжнародний фестиваль сучасноi музики «Контрасти», в рамках якого виконувались авангарднi твори свiтових композиторiв. Скорик, хоч i невеликий прихильник авангарду, що доволi рiдко й ощадно застосовував авангарднi прийоми у власних творах, охоче прилучився до органiзаторiв i увiйшов у мистецьку раду фестивалю. У 1996 роцi у Львовi вiдбувся ще один фестиваль, зiнiцiйований Мирославом Михайловичем, – «Днi американськоi й украiнськоi музики у Львовi», в якому поруч з музикою украiнськоi дiаспори i сучасних митцiв Украiни прозвучали твори американських композиторiв рiзних поколiнь i мистецьких уподобань.

Згаданi музичнi акцii – лише невелика частка вагомих культурно-просвiтницьких подiй, якi вiдбулися завдяки таланту, авторитету, наполегливостi та пасiонарностi Мирослава Скорика. А ще ж були концерти з творiв репресованих композиторiв, форуми молодих, виконання музики минулих столiть, вiдредагованих, а по сутi – вiдроджених Маестро, постановки опер галицьких композиторiв, теж за його редакцiею.

Залишаеться лише дивуватись, звiдки вiн брав сили й енергiю, щоби не лише досконало втiлювати усi органiзацiйнi iдеi, але i знаходити час для творчостi.

Вище вже згадувалося, що 1990-i можна назвати «американським перiодом» у творчостi композитора. А ще в монографii, присвяченiй Скориковi, я окреслила музику, написану ним в останне десятирiччя XX ст. метафорою «стильовоi гри».