Мирослав Скорик

У 1999 роцi, пiсля смертi Івана Ляшенка, очолив Інститут музичноi украiнiстики та кафедру украiнськоi музики у цьому ж столичному навчальному закладi. У 2000 роцi Мирослав Михайлович одружився з журналiсткою Адрiаною Стельмах.

Переступивши порiг XXI столiття, композитор нi на мить не зупиняеться у творчому, педагогiчному, органiзацiйному поступi. Пiсля смертi одного зi своiх найталановитiших учнiв, Івана Карабиця, 2002 року Мирослав Скорик переймае керiвництво мiжнародним украiнським музичним фестивалем «Киiв Музик Фест», що представляе обличчя сучасноi нацiональноi музики у свiтовому просторi.

У складний для високого мистецтва час, з 2006 до 2010 року разом зi своiм колишнiм учнем i другом Євгеном Станковичем очолюе Спiлку композиторiв Украiни. У 2012 роцi погоджуеться стати художнiм керiвником Нацiонального академiчного театру опери та балету Украiни iменi Т. Г. Шевченка i виконуе цю творчо-органiзацiйну функцiю наступнi чотири роки. Надалi викладае композицiю i виховуе новi генерацii украiнських митцiв, виступае з концертами як пiанiст, гастролюе в багатьох краiнах свiту, диригуе оркестром «Академiя» i пише музику, «не збавляючи обертiв». Взагалi масштаб дiяльностi композитора – неймовiрний! Теоретичнi працi, педагогiчна дiяльнiсть, редакторська робота, культурно-просвiтницькi здобутки – кожна з цих ланок дiяльностi, навiть поза творчiстю, могла б забезпечити йому належне мiсце в iсторii вiтчизняноi культури, в кожнiй вiн виступае як першовiдкривач, що прокладае новi незвiданi шляхи, виступае на крок вперед, iнодi всупереч загальноприйнятим канонам, вводить в обiг новi, нереалiзованi ранiше поняття i категорii. Дещо навiть шокуючи спочатку, доволi швидко його надбання поширюються, природно уживаються з правилами i переконаннями, а водночас вiдкривають шляхи до нових етапiв розвитку.

Вiдлiк нового тисячолiття Скорик символiчно розпочинае першою у своему доробку оперою «Мойсей» за поемою Івана Франка (факт сам собою унiкальний – спецiально переглянула лiтературу i не знайшла жодного аналогiчного випадку, щоби композитор свою першу оперу створив пiсля 60 рокiв).

Але не тiльки цим Маестро дивуе своiх прихильникiв. Творчiсть двох останнiх десятилiть напрочуд iнтенсивна i багатогранна, постае винятково об’емною за жанрами, тематикою, стильовими знаками. Прагнення охопити якомога ширше коло художнiх смислiв неначе уособлюють невпинний шлях великого композитора до глибшого осягнення духовноi iстини.