Мирослав Скорик

Тому вже сама тiльки суха статистика його здобуткiв вражае не тiльки кiлькiстю та рiзноманiтнiстю, а чи не найбiльше – вiдчуттям доцiльностi того, що потрiбно суспiльству вiд музики «тут i тепер»:

– композитор, що залишив у своiй спадщинi понад 300 творiв i працював майже у всiх жанрах: оперному i балетному, концертному й камерному, пiсенному i хоровому, духовнiй i естраднiй царинi, в площинi театральноi й кiномузики, транскрипцiях свiтовоi класики та знаменитих шлягерiв в естрадно-джазовому й академiчному стилi;

– редактор, який повернув в концертний обiг кiлька десяткiв незаслужено забутих шедеврiв свiтовоi та украiнськоi музики минулих епох, вiд Ренесансу до початку XX столiття;

– педагог, який створив власну школу й виховав понад п’ятдесят високопрофесiйних композиторiв, талановитих митцiв, знаних у свiтi;

– блискучий музикознавець-теоретик, автор оригiнальноi теорii «дванадцятитоновоi дiатонiки»;

– прекрасний пiанiст та ансамблiст, що з великим успiхом виступав на концертних естрадах;

– диригент, багатолiтнiй керiвник камерного оркестру «Академiя» Львiвськоi нацiональноi музичноi академii iменi М.

В. Лисенка;

– органiзатор музичного життя, займав керiвнi посади провiдних музичних iнституцiй: у 1988–2020 роках – голова Львiвськоi органiзацii Спiлки композиторiв Украiни, завiдувач кафедри композицii Львiвськоi нацiональноi музичноi академii iменi М.

В. Лисенка, у 1998–2020 – завiдувач кафедри музичноi украiнiстики Нацiональноi музичноi академii Украiни iменi П. І. Чайковського, у 2006–2010 – спiвголова Спiлки композиторiв Украiни (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8), у 2011 (https://uk. wikipedia.org/wiki/2011)–2016 (https://uk.wikipedia.org/wiki/2016) – художнiй керiвник Нацiонального академiчного театру опери та балету Украiни iменi Т. Г. Шевченка.

Вже сам цей перелiк свiдчить про винятковi заслуги, якi належать Мирославу Скорику практично у всiх сферах музичного життя. Його подвижницька праця була належно оцiнена не лише вдячними слухачами, учнями й колегами, але й державою.