Беззаперечна правда

Мiсяць я тренувався в Кетскiллi, а потiм ми переiхали до Вегаса. На самому початку Джиммi i Кейтон дали менi вiдеозапис бою Бербiка проти Пiнклона Томаса, який вiн виграв, щоб стати чемпiоном. Я подивився його i дав вiдгук на нього Джиммi.

«Ця плiвка була в сповiльненiй зйомцi?»

Я був зарозумiлим, але водночас я вiдчував, що мiй час настав. У моiй хворiй уявi всi великi старi бiйцi i боги вiйни мали спуститися на землю i дивитися, як я приеднаюся до iхньоi компанii. Вони благословлять мене i я доеднаюсь до iхнього клубу.

Я все ще чув у моiй головi голос Каса, але не як болiсний спогад, а просто як пiдтримку.

«Це саме той момент, на який ми так чекали вiд самого твого чотирнадцятирiччя. Ми знову й знову програвали його в наших фантазiях. Ти можеш битися з цим хлопцем iз закритими очима».

Я знав, що Бербiк був мiцним, жорстоким i сильним у бою, вiн був першою людиною, яка пройшла п’ятнадцять раундiв iз Ларрi Холмсом на захистi титулу. Ларрi вирубав усiх iнших. Я хотiв знищити Бербiка.

Тодi всi поставилися б до мене серйозно, адже тодi всi думали, що я борюся з лантюхами i слабаками; вони казали, що цей хлопець не справжнiй боець, вiн просто береться за простi боi, тож мое завдання було знищити цього хлопця. Я хотiв побити його в першому ж раундi – я хотiв зробити йому боляче.

Кевiн i Метт Баранскi були так само впевненi в менi, як i я сам. Ми працювали на повнiй самовiддачi. А я сам робив ще трохи бiльше. Я подивився на своi труси за день до бою i помiтив, що у мене з’явилися видiлення.

Я пiдчепив болячку. Я не знав, чи заразився вiд повii або вiд якоiсь брудноi молодоi ледi. Ми жили тодi у будинку доктора Хендльмана, i вiн зробив менi укол антибiотика.

Пiзнiше того ж дня ми зi Стiвом Лоттом узяли напрокат кiлька вiдеокасет.

– Майку, а що Кас сказав би про цього Бербiка? – запитав вiн мене. Це був спосiб Стiва поставити мене на мiсце Каса, примусити мене думати як Кас. Та Стiв не розумiв, що менi не потрiбно примушувати себе думати як Кас; Кас сидiв у мене в головi весь час.

– Вiн сказав би, що цей хлопець просто лантюх, – вiдповiв я. – Просто нiщо.

На зважуваннi я поводився як придурок. Я пронизливо зиркав на Бербiка щоразу, коли вiн опинявся поблизу. Вiн пiдходив, щоб потиснути менi руку, але я повертався до нього i його простягнутоi руки спиною. Коли я помiчав, що вiн дивиться на мене, то гаркав: «Якого хрiну ти вирячився?» Тодi я сказав йому, що збираюся нокаутувати його в два раунди.