Беззаперечна правда

Я нiчого не вiдчував. Я усвiдомлював, що вiдбуваеться навколо мене, але просто зацiпенiв. Кевiн обiйняв мене. Пiдiйшов Хосе Торрес.

– Я не можу в це повiрити, старий. Я ж тепер той чортiв двадцятирiчний чемпiон свiту, – сказав я йому. – Ця вся чортiвня – щось просто нереальне. Чемпiон свiту в двадцять рокiв! Я ж малий, я просто бiсiв малий.

Джиммi вийшов на ринг i поцiлував мене.

– Як ти гадаеш, Касу таке б сподобалось? – запитав я. Джиммi посмiхнувся.

Дон Кiнг, чий син був менеджером у Бербiка, пiдiйшов привiтати мене.

Потiм я оглянув присутнiх i вiдчув у собi гордiсть та пиху. «Так, ми це зробили», – подумав я. – Це зробили ми з Касом». Потiм я почав говорити до Каса.

«Ми зробили це, ми довели, що всi цi хлопцi помилялися. Б’юся об заклад, Бербiк бiльше не думае, що я замалий зростом, чи не так?» Потiм я зрозумiв, що Касу не сподобався б той стиль, в якому я боровся.

«А все iнше, що ти зробив на рингу, було повною фiгньою, – почув я в головi його голос. – Але фiнал був настiльки гучним, що це все, що пам’ятатимуть люди».

Настав час для пiсляматчевих iнтерв’ю. Я мав виразити подяку Касу. Тодi я був найкращим бiйцем у свiтi, i я був його творiнням. Кас мав бути тут. Вiн би iз задоволенням задав жару всiм тим людям, якi списали його з рахункiв як хворого на голову. Вiн би сказав: «Нiхто не може перемогти мого хлопчика. Йому лише двадцять рокiв, але нiхто в свiтi не може його перемогти».

«Це той момент, на який я чекав усе свое життя вiдтодi, як почав займатися боксом, – сказав я, коли почалася пресконференцiя.

 – Бербiк був дуже сильним. Я нiколи не очiкував, що вiн виявиться таким же сильним, як я … кожен мiй удар я приправляв поганими намiрами. Мiй рекорд залишиться назавжди, вiн нiколи не буде побитий. Я хочу жити вiчно … Я вiдмовився програвати … Лише смерть могла б змусити мене програти. Я прийшов, щоб знищити мого противника i виграти чемпiонат свiту у надважкiй вазi, i менi це вдалося. Я хотiв би присвятити свiй бiй моему великому вчителю Касу Д’Амато. Я впевнений, що вiн там, нагорi, дивиться вниз, i розмовляе з усiма великими бiйцями, i каже, що його хлопчик добився свого. Я думав, що вiн божевiльний бiлий чувак … вiн був справжнiм генiем. Усе, що, як вiн говорив, мае статися – сталося».

Хтось запитав мене, хто буде моiм наступним противником.

«Менi однаково, з ким битися далi, – сказав я. – Якщо я хочу бути видатним, то менi доведеться битися з усiма пiдряд. Я хочу битися з усiма пiдряд».