Беззаперечна правда

Потiм кiлька друзiв спробували звести мене зi священником вуду. Вони привели типа в костюмi. Типчик не був схожий навiть на маскарадного вуду чаклуна. Цей мудак мав би бути в болотi й носити дашлiкi. Я знав, що вiн нiчого не вартий. Вiн навiть не запланував нiякоi церемонii. Вiн просто написав якусь дурню на клаптику паперу i намагався втюхати ii менi. Вiн хотiв, щоб я помився в якiйсь незрозумiлiй олii i випив якусь спецiальну воду. Проте я пив чортiв «Хеннесi» й не збирався розбавляти мiй Хеннесi водою.

Тож я вирiшив найняти священника з Сантерii, щоб вiн зробив якесь чаклунське лайно. Якось вночi ми пiшли до будiвлi суду з голубом та яйцем. Коли голуб злетiв, я випустив яйце додолу i крикнув: «Ми вiльнi!». Кiлька днiв потому я одягнув свiй сiрий, у тонку смужку костюм i рушив до суду.

Пiсля зачитування вироку моя команда захисту пiдготувала вiд мого iменi меморандум про спiвпрацю. Це був вражаючий документ. Доктор Джером Мiллер – клiнiчний директор Інституту Августа у Вiрджинii i один iз провiдних фахiвцiв краiни з сексуальних злочинiв серед дорослих, оглянув мене i прийшов до висновку, що я «чутлива i уважна молода людина з проблемами, викликаними, скорiше, дефiцитом розвитку, нiж патологiею».

Вiн був переконаний, що мiй довгостроковий прогноз за регулярного психотерапевтичного лiкування буде хорошим. «Ув’язнення затягне i, ймовiрнiше, погiршить процес, – пiдсумував вiн. – Я наполегливо рекомендую розглянути iншi варiанти стримувального та лiкувального характеру«. Ясна рiч, працiвники служби пробацii, якi готували документ про винесення вироку, викинули цей останнiй абзац зi свого резюме. Проте вони радо включили думку обвинувачення: «оцiнка цього злочину i цього злочинця приводить Головного слiдчого цiеi справи, досвiдченого детектива iз сексуальних злочинiв до висновку, що обвинувачений схильний вчинити подiбний злочин у майбутньому».

Моi адвокати пiдготували додаток, який мiстив сорок вiсiм свiдчень про мою особу вiд найрiзноманiтнiших людей: вiд директора моеi старшоi школи та мого соцiального працiвника з пiвнiчноi частини штату Нью-Йорк, удови сина Шугар Рей Робiнсона, моеi названоi матерi Камiлли, мого боксерського гiпнотерапевта та шiстьох моiх подруг (i iхнiх матерiв) – всi вони писали зворушливi розповiдi про те, яким iдеальним джентльменом я з ними був.