Беззаперечна правда

У моеi матерi не було телефону, тому вони забрали ii i вiдвезли до вiддiлку. Вона увiйшла, голосно волаючи на мене, i вiдразу ж взялась лупцювати мене. На час, коли менi виповнилось дванадцять, такий сценарiй став звичним явищем. Щоразу менi доводилось iти пiсля цих арештiв до суду, але вони нiколи не закiнчувалися для мене ув’язненням через мое неповнолiття.

Я терпiти не мiг, коли мама приходила до вiддiлку i била мене. Пiсля цього вона напивалася зi своiми друзями i розказувала iм, як вона вибила з мене все лайно.

Я ж згортався калачиком у коридорi, намагаючись знайти там прихисток, та вона однаково знаходила мене i продовжувала. Це був дуже болiсний досвiд для мене. Навiть i сьогоднi, коли я дивлюсь у куток будь-якоi з моiх кiмнат, менi доводиться вiдводити погляд, бо вiн нагадуе менi всi тi побоi моеi матерi. Я згортався калачиком, намагаючись захистити себе, але вона однаково нападала на мене. Вона абсолютно не стидалася бити мене в продуктовому магазинi, на вулицi, на очах у моiх однокласникiв чи в залi суду. Полiцii, звичайно, було байдуже. Одного разу, вони саме мали написати рапорт на мене, але тут увiрвалася моя мама i побила мене так жорстко, що вони навiть вiдклали в бiк той рапорт.

Інодi вона навiть била мене, коли я мав рацiю. Якось менi було одинадцять i я грав у костi на розi вулицi. Я грав проти хлопця, якому було приблизно вiсiмнадцять рокiв. Того дня у мене була щаслива рука i моi друзi ставили на те, що моi номери переможуть. Я поставив 200 доларiв, але я викинув виграшнi номери цiлих шiсть разiв поспiль.

Я виграв у нього 600 доларiв.

– Кидай ще раз. Кидай на мiй годинник, – сказав вiн.

Бум… я викинув 4–5–6.

– Кiнець з цiею грою, – сказав я. – Давай менi годинника.

– Зрештою я тобi нiчого не дам, – сказав вiн i спробував вихопити у мене вигранi грошi. Я почав його бити. Я вдарив його каменем, i ми почали свару. Дехто з маминих друзiв помiтив переполох i побiг до нас додому.

– Там твiй син вовтузить дорослого чоловiка, – сказав один iз них.

Моя мама вихором увiрвалася в бiйку. Усi iншi дорослi чоловiки навколо дозволили нам битися, бо хотiли отримати своi грошi. Якщо не заплатить цей хлопець, то й усi решта залишать своi грошi при собi. Я був у самому розпалi бiйки, коли на мене стрибнула моя мати, схопила мене за руки, i, ударивши, кинула додолу.

– Ти чого б’еш цього чоловiка? – крикнула вона. – Що ти йому зробив? Менi дуже шкода, сер – кинула вона йому.