Беззаперечна правда

Кас допомiг зламати хребет IBC, а Карбо опинився у в’язницi за змову, вимагання та нелiцензiйне управлiння.

Проте серце Каса було розбите, коли Рой Кон, адвокат правого спрямування, забрав у нього Паттерсона, спокусивши новонаверненого католицького боксера зустрiтися з Нью-Йоркським кардиналом Спеллманом. Вiдтодi ноги Касовоi в католицькiй церквi не було. Пiсля цього вiн ставав усе параноiдальнiшим. Вiн стверджував, що хтось намагався штовхнути його пiд вагон метро. Вiн перестав ходити по барах, бо боявся, що хтось отруiть його напiй.

Вiн навiть наглухо зашив кишенi своiх пальто, щоб нiхто не мiг пiдсипати в них наркотики й пiдставити його. Нарештi вiн переiхав на пiвнiч штату до Кетскiлла.

Вiн був параноiком навiть у власному будинку. Нiкому не дозволялося заходити до його кiмнати, i вiн вставляв у дверi сiрники, щоб побачити, чи не порушив хто бува його заборону за його вiдсутностi. Якщо вiн бачив мене десь поблизу своеi кiмнати, то питав: «Що ти тут робиш?». «Я живу тут, Касе. Живу я тут…» – вiдповiдав я.

Одного разу ми з Томом Паттi i Френкi, двома iншими боксерами, якi жили в цьому будинку, вийшли на вулицю. Кас нiкому не довiряв ключi, адже ми могли iх загубити, i тодi будь-який незнайомець мiг би потрапити до будинку. Коли ми повернулися додому i постукали в дверi, нiхто не вiдповiв. Я заглянув у вiкно i побачив, що Кас заснув у своему улюбленому м’якому крiслi пiд бурмотiння телевiзора – вiн був наполовину глухим. Том прикинув, що стукати треба було тодi, коли шоу переключалось на рекламу i на кiлька секунд наступала тиша.

Тож, дочекавшись цього моменту, ми кинулись до вiкна i почали стукати, волаючи щодуху: «Касе! Касе!». За одну долю секунди Кас перевернувся на 180 градусiв, упав iз крiсла й пiдхопився, зiгнувшись у попереку й виставивши лiву руку щитом, готовий вирубати правою непроханого гостя. Ми всi покотились по пiдлозi вiд реготу.

Іншим разом один зi спаринг-партнерiв, який зупинився у нас на нiч, вислизнув уночi з дому, щоб пiти до мiста. Том i я прокинулися рано вранцi i збиралися спуститися вниз на снiданок.

Ми зазирнули у вiтальню i побачили, як Кас, лежачи на пiдлозi, повзе по-пластунськи з гвинтiвкою в руцi. Той пацан саме прийшов додому i стукав у вiкно, а Кас, напевно, подумав, що це якийсь мудак з ІВС прийшов за ним. Ми з Томом переступили через нього i пiшли на кухню за пластiвцями.

Я мiг продовжувати й розповiдати схожi iсторii про Каса безкiнечно. Вiн був надзвичайно унiкальним та колоритним котаном.