Беззаперечна правда

Я не мiг зрозумiти, чому цей бiлий чоловiк так радiе менi. Вiн дивився на мене i просто iстерично смiявся. Вiн телефонував людям i говорив: «Блискавка ударила двiчi в одне мiсце. У мене е ще один чемпiон у важкiй вазi». Я нiколи в життi не брав участi навiть в аматорському бою. Я поняття не маю як, але якимось чином вiн побачив це в менi.

3

Я НІКОЛИ НЕ ЗАБУДУ СВІЙ ПЕРШИЙ АМАТОРСЬКИЙ БІЙ. ЦЕ БУЛО У МАЛЕНЬКОМУ СПОРТИВНОМУ ЗАЛІ в Бронксi, який належав колишньому боксеру Каса, Нельсону Куевасу. Той спортзал був справжнiм пеклом.

Вiн був на другому поверсi будiвлi, яка була просто поруч iз надземною лiнiею метро. Рельси проходили так близько, що можна було висунути руку з вiкна i майже доторкнутися до поiзда. Такi боксерськi турнiри називали «смокерами», тому що повiтря там було настiльки густим вiд сигаретного диму, що ви ледве могли бачити суперника, який стояв навпроти. Смокери були несанкцiонованими боями, що, направду, означало повну iх беззаконнiсть. На вулицi не вартували нi парамедики, нi машини швидкоi. Якщо натовпу не подобався ваш виступ, вони не свистiли, а просто били один одного, щоб показати вам, як це робиться. Публiка, яка там збиралася, одягалася з голочки – усi вони були гангстерами та наркоторговцями. І всi робили ставки на бiйцiв. Пам’ятаю, я запитав одного хлопця: «Ти купиш менi ковбаску в тiстi, якщо я виграю?» Люди, якi роблять ставки i виграють завдяки тобi грошi, купують тобi, як звичайно, якусь iжу.

Безпосередньо перед боем я був так наляканий, що мало не втiк.

Я думав про всю ту пiдготовку, яку я пройшов разом iз Касом. Навiть пiсля всiх цих спарингiв я все ще дуже боявся боротися з кимось на рингу. А що, як я зазнаю невдачi i програю? Я пройшов через мiльйон рiзних бiйок на вулицях Бруклiна, але тут все було зовсiм по-iншому. Ти нiчого не знаеш про хлопця, з яким тобi треба битися; у тебе з ним не було жодних тьорок. Я був там iз моiм тренером Теддi Атласом, i сказав йому, що збираюся на секунду спуститися до магазину. Я спустився вниз i сiв на тротуар бiля сходiв, що вели до метро. На якусь мить я подумав, що мiг би просто вскочити зараз у той чортiв поiзд i повернутися до Браунсвiля. Але потiм у моiй головi почали виринати всi поради Каса, i менi стало спокiйнiше, моi гордiсть та его почали пiдводитися, i я пiшов назад до залу. Я був готовий.

Я бився з цим здоровенним пуерториканцем iз його величезним афро. Йому було вiсiмнадцять, на чотири роки бiльше, нiж менi.