Беззаперечна правда

Я кажу це тобi не тому, що намагаюсь примусити тебе повiрити в щось, чим ти не е. Нi, я кажу це тобi, тому що ти можеш цього добитися; це те, для чого ти насправдi був народжений».

Халпiн показав нам метод, за допомогою якого ми могли в будь-який момент зануритися в гiпнотичний стан. Коли ми поверталися в Кетскiлл, я лягав на пiдлогу або на лiжко, а Кас сiдав поруч зi мною. Я починав розслаблятися, упадаючи в гiпнотичний стан, а Кас починав говорити. Інодi вiн говорив якiсь загальнi речi: про те, що я найкращий боець у свiтi, наприклад, але iнодi вiн переходив до конкретики.

«Твiй удар подiбний до зброi. Ти б’еш з усiею люттю, заряджений поганими намiрами. У тебе чудова права рука. Ти не зовсiм i вiрив у це ранiше, але тепер повiриш. Ти – кара Господня. Свiт знатиме твое iм’я вiдтепер i до вiчного забуття».

Це було якесь дуже глибоке лайно. І я цьому вiрив.

Інодi Кас будив мене посеред ночi i робив оце свое навiювання. Інодi йому навiть не доводилось говорити – я вiдчував, як його слова телепатично проникають у мiй розум.

Я був сфокусований на гiпнозi. Я думав, що це був секретний метод, який допоможе менi. Хтось мiг би подумати, що це божевiлля, але я вiрив усьому, що говорив менi Кас. Я приймав його слова з благоговiнням. Кас був моiм Богом. І цей старий бiлий чоловiк говорив менi, що я його вершина творiння. Чому я повинен бути кращим з усiх, хто коли-небудь iснував?

ТЕПЕР, КОЛИ Я БУВ ГЛАДІАТОРОМ І БОГОМ СЕРЕД ЛЮДЕЙ, МЕНІ ЗДАВАЛОСЯ ТРОХИ принизливим, що менi все ще треба ходити до школи.

Потiм, восени 1981 року, я потрапив у халепу в середнiй школi Кетскiлл. Один iз моiх вчителiв, справжнiй неосвiчений селюк, почав сперечатися зi мною i жбурнув у мене книгою. Я пiдвiвся i вибив iз нього все лайно на очах у всiх iнших учнiв. Мене вiдсторонили вiд навчання. Тож Кас схопив мене, i ми пiшли до школи прямiсiнько до директора мiстера Стiклера i того вчителя. Можна було подумати, що Кас – це Кларенс Дерроу[7 - Вiдомий американський юрист початку ХХ столiття i один iз керiвникiв Американського союзу цивiльних свобод, з iдейних мiркувань виступав як адвокат на багатьох вiдомих судових процесах – прим. перекл.], коли вiн захищав мене.

– Ви стверджуете, що просто впустили книгу i вона випадково потрапила в Майка? – допитувався Кас у вчителя. – Але якщо, як Ви стверджуете, Ви впустили книгу, то як вона могла злетiти в повiтря i потрапити в Майка? Якби то було так, вона б просто впала на пiдлогу, не спричинивши нiкому шкоди.