Беззаперечна правда

Вона нiчого менi не сказала, але я знав, що це повинно було ii збентежити.

Пiзнiше ввечерi мiй спаринг-партнер вiдвiз мене до спортзалу на тренування з Теддi. Я вийшов iз машини, а Теддi вже чекав на мене зовнi. Вiн виглядав дуже сердитим.

– Майку, йди-но сюди. Я хочу поговорити з тобою, – сказав вiн.

Я пiдiйшов до нього, а вiн витягнув пiстолет i приставив його до моеi голови.

– Шибздик, нiколи не торкайся до моеi сестрички – вiн вистрiлив iз пiстолета в повiтря, просто бiля мого вуха. Звук був настiльки гучним, що першоi хвилi я подумав, що вiн вiдстрелив менi вухо.

А потiм Теддi побiг. Я б теж так вчинив, тому що спортзал знаходився на даху полiцейськоi дiльницi.

Тепер, коли Теддi говорить про той випадок, вiн напускае на себе вид, нiби налякав мене до смертi. Правду кажучи, то був не перший раз, коли хтось приставляв пiстолет до моеi голови, але я, звiсно, не говорив нiчого на кшталт «давай, стрiляй у мене, шибздик». Я нервував. Мiй слух, до речi, повернувся лише через деякий час пiсля пострiлу.

Але я вiдчував, що наробив лиха. Я шанував Теддi. Я сказився i можливо сказав комусь, що збираюсь помститися Теддi, але насправдi я б нiколи не змiг вчинити йому чогось поганого. Вiн навчив мене битися i був зi мною з самого початку.

Камiлла розлютилася на Теддi. Вона хотiла, щоб Кас висунув звинувачення i заарештував його, але Кас цього не зробив. Вiн знав, що Теддi був на випробувальному термiнi по якiйсь iншiй справi i що його вiдразу посадили б у в’язницю. Теддi i його сiм’я врештi-решт переiхали до мiста.

І я був усьому цьому винний. Менi просто шкода, що все так вийшло. Пiсля того, як Теддi пiшов, я почав працювати з Кевiном Рунi, ще одним боксером, з якого Кас зробив тренера. Рунi й Теддi були друзями дитинства, i Теддi познайомив Кевiна з Касом. Ви можете собi уявити, як забурлили емоцii пiсля того всього, що сталося.

Я ПОЧУВАВ СЕБЕ ВЖЕ ДОСИТЬ ДОСВІДЧЕНИМ БІЙЦЕМ ТОДІ, КОЛИ МИ ПОЧАЛИ ПРАЦЮВАТИ З РУНІ. ЗАЗВИЧАЙ, КОЛИ хлопцi виграють турнiри, вони стають перебiрливими щодо того, з ким будуть битися.

Але не я. Я бився з ким завгодно i де завгодно: будь-то iхне рiдне мiсто чи двiр iхнього будинку.

Кас говорив менi: «Бий iх просто в iхнiй вiтальнi i хай iх сiм’i будуть реферi на вашiй битвi». Я просто хотiв битися i нiчого не боявся. Я бився в Чикаго, Род-Айлендi, Бостонi – де завгодно. І люди казали: «Це Тайсон, вiн двiчi вигравав Юнацькi Олiмпiйськi iгри».

У груднi 1982 року я зазнав своеi першоi поразки на турнiрi.