Толока. Краєвид з вікна хати

Не за харчi – за життя, що висить на волосинi, грають артисти виставу. Голоси артистiв тремтять.

ГОЛОДАНЬ

Катерина задумалась

І третьому каже:

«Єсть у мене брат единий

У неволi вражiй!»

Перед вертепом зiбралися татари – вечеряють i дивляться.

Татари вперше бачать таких маленьких козакiв, таку, хоча й лялькову, але голу красуню КАТЕРИНУ. На руках в одного з татар жива лялька – перелякана ГАНУСЯ.

ГОЛОТА

«У Криму десь пропадае;

Хто його достане,

То той менi, Запорожцi,

Дружиною стане».

Разом повставали,

Коней посiдлали,

Поiхали визволяти

Катриного брата…

ВАСИЛЬ, озброений сокирою, бачить доньку, пiдповзае ближче.

ГОЛОДАНЬ

Один утопився у Днiпровiм гирлi…

Дерев’яний козак не хоче тонути, дерев’янi татари рiжуть його ятаганами.

Справжнi живi татари навiснiють перед вертепом. А ще бiльше татари радiють, побачивши, як другого козака…

ГОЛОТА

Другого в Козловi на кiл посадили.

Але радiють вони недовго, бо з’являеться третiй козак.

Вiн рубае дерев’яних ворогiв i рятуе Катриного брата.

ГОЛОДАНЬ

Третiй, Іван Ярошенко,

Славний Вдовиченко,

З лютоi неволi, iз Бахчисараю

Брата визволяе…

На цьому словi вистава знову припиняеться – крапку ставить татарська стрiла.

Слiдом – навперейми одна за одною ще з десяток. Букет стрiл прикрашае стiни iграшкового театру. Іграшковi козаки припнутi стрiлами до декорацiй.

У вiконцях верхнього поверху видно ГОЛОТУ i ГОЛОДАНЯ.

Вони прив’язанi до свого вертепу й тепер iх, одного за одним, у чергу лупцюе батогом татарин.

ГАНУСЯ залишаеться без нагляду. Вона повзе в темряву. ВАСИЛЬ пiдкрадаеться ближче до доньки…

Татарин помiчае ВАСИЛЯ в травi й посилае в його бiк стрiлу з лука. Стрiла прошивае плече ВАСИЛЯ, але йому не до того – над його головою летять копита, свистить ятаган. Татари гарцюють верхи, шукають ВАСИЛЯ в травi, перегукуються, розгортають облогу, наче полюють на звiря.

Оточивши ВАСИЛЯ, який ховаеться в очеретi, татари пiдпалюють очерет.

ВАСИЛЬ задихаеться. Стiна вогню обпiкае його з усiх бокiв. ВАСИЛЬ кидаеться в чорну воду, пiрнае. Крiзь воду бачить: за стiною очерету – татарський воiн з луком цiлить… у бульбашки, що тягнуться з глибини.

Татарська стрiла летить у воду.

Ранок. ВАСИЛЬ зустрiчае свiтанок, закам’янiвши посеред чорного степу, яким блукае в пошуках свого вершника посiдланий кiнь. ВАСИЛЬ поранений, скривавлений, обпалений, з сокирою, яку не випустив з рук.