Толока. Краєвид з вікна хати

А ти хто, щоб у мене розпитувати? свекруха?

ГОЛОС ХАТИ

А то ти не знаеш – хто? ХАТА твоя. Грiха не боiшся, Катерино?

ГОЛОС КАТЕРИНИ

Який грiх? Я на базар. Сьогоднi базар на переправi. Солi треба купити.

ГОЛОС ХАТИ

Пiшла! На переправу пiшла! По сiль пiшла! Сiль оно у горщику на припiчку, а вона пiшла! Гадае, я не знаю, чому пiшла… Бо там казкарi-вертепники – пiшла почути, чим казка закiнчиться. Хай послухае, може, порозумнiшае.

Переправа

Ранок.

Базарний гомiн з усiх бокiв. Все на спродаж: коло за колом, над брилями i намiтками лiтае кiнь. Плаче циганська скрипка, гомонить натовп, оцiнюючи коня.

ГОЛОС ГОЛОТИ

«Хто його достане,

То той менi, Запорожцi,

Дружиною стане…»

Разом повставали,

Коней посiдлали…

Крiзь базарний натовп сунуть двое вагiтних жiнок.

Кози, поросята, кури та гуси додають до базарного шуму своi голоси.

ГОЛОС ГОЛОДАНЯ

Поiхали визволяти

Катриного брата…

Переправа на Сiч гуде – козаки торгуються з молодицями.

Молодицi нахвалюють свiй товар – у котроi що е… А е у кожноi – пишно, спокусливо, через край. Не кажучи вже про сметану, масло, мед… сир, хлiб, сало… молоко, рибу, яйця.

Плаче скрипка, дзвенить кузня, басом гупають дiжки. Дiжкам пiдбренькують макiтри та глечики. Кози, поросята, кури та гуси додають до цiеi музики своi голоси.

До двох вагiтних жiнок приеднуються ще трое. А до трьох – ще четверо…

ГОЛОС ГОЛОТИ

Один утопився

У Днiпровiм гирлi…

Крiзь базарний натовп проштовхуються вагiтнi жiнки, не звертаючи уваги на крам, реманент, дерев’я- нi iграшки… А там бондар нахвалюе своi дiжки.

Гончар – горщики, чумак – сiль. Шорник – сiдла коваль – шаблi.

ГОЛОС ГОЛОДАНЯ

Другого в Козловi

На кiл посадили.

Вагiтнi жiнки (Уляна, Параска, Соломiя, Оксана, Стефа, Христина, Явдоха, Горпина, Іванка, Килина, Юстина) гуртуються у загiн, що суворо й рiшуче розсувае натовп. А понад усiм – голоси артистiв.

А ось i вони – бавляться з iграшковими козаками.

Голоси артистiв не змiнилися, змiнилися артисти: у ГОЛОТИ рушником перев’язане одне око, обличчя ГОЛОДАНЯ перетинае шрам.

ГОЛОТА

Третiй, Іван Ярошенко,

Славний вдовиченко,

З лютоi неволi,

Із Бахчисараю

Брата визволяе…

Іграшковий Іван Ярошенко рубае iграшкових татар, звiльняе iграшкового «брата» вiд кайданiв. Дивуються селяни та й козаки дивуються. Хоч i бувалi воiни, але тягнуться до ляльок, наче дiти.